17 березня 2016 року в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на міжнародній науковій конференції «Сила віри супроти насилля влади: греко-католики Центрально-Східної Європи в умовах переслідувань тоталітарних режимів після Другої світової війни». — наукова співробітниця Національного музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького” та Центру досліджень визвольного руху – Ольга Зброжко виступила з доповіддю – «Моделі поведінки греко-католицького духовенства під час «ліквідації унії» (за радянськими архівними матеріалами на оо. Гавриїла Костельника, Миколу Хмільовського та Йосифа Кладочного)
Конференція відбувалася в рамках відзначення спогаду про сумну подію – 70-річчя Львівського псевдособору (8-10 березня 1946 року), на якому було офіційно проголошено «возз’єднання» греко-католиків Галицької митрополії з Російською Православною Церквою. Під час заходу, науковці з України, Польщі, Росії, Італії, Німеччини та Словаччини обговорити форми і методи репресивної антицерковної політики радянської влади в Україні, закономірності й особливості її застосування у сусідніх країнах і досвід протистояння тоталітарному насиллю.
Зброжко О. розповіла що, в ситуації конфлікту із навколишнім середовищем, людина здатна обирати для себе певну модель поведінки для того, аби запевнити своє існування в несприятливих та некомфортних для себе умовах. Перед таким вибором постало і духовенство ГКЦ. Що робити? Відкрито протистояти радянській владі і боротися за можливість збереження своєї віри в умовах катакакомбної церкви чи демонстративно піти на співпрацю, приймаючи умови “фактичної зради”, погоджуючись з фактом псевдособору 1946 р.? Однак крім цих 2-х можливостей реальною була ще й третя – таємно погодитися на співпрацю зі спецслужбами, сподіваючись таким чином врятувати себе і близьких людей, які опинився під загрозою знищення.
Моделі поведінки у кризовій для Церкви ситуації всіх трьох духовних постатей ГКЦ Г. Костельника, Й. Кладочного та М. Хмільовського є різними та цілком неспівставними між собою. Вони уособлюють різний спосіб поведінки священиків та мирян, які у минулому столітті зіткнулися із важким вибором, опинившись в реаліях тоталітарного радянського повоєнного минулого.
Дослідниця наголосила, що проаналізувавши кримінальні та агентурні справи священиків Г. Костельника, Й. Кладочного та М. Хмільовського та окреслюючи їхні різні моделі поведінки у конфлікті із більшовицькою владою – компромісну, адаптаційну та конфронтаційну – слід зробити певні висновки.
Радянські спецслужби були надзвичайно зацікавлені у співпраці з духовенством ГКЦ, особливо з людьми, що були близькі до митр. А. Шептицького. При цьому, у пропозиціях щодо вербування спецслужби відзначалися гнучкістю, пропонуючи об’єктам різні моделі співпраці – від таємного агента до відкритого переходу та позиціонування себе по стороні православного духовенства.
Будь-яка співпраця із органами КДБ для греко-католицького духовенства була погубною пасткою без можливості відкликання свого підпису у співпраці. Таке твердження верифікується досвідом, який підтверджує трагічна і безглузда смерть Г. Костельника з рук більшовицького агента або ж оголошення радянським судом обвинувачуваного вироку та ув’язнення для Й. Кладочного.
Кожному, без винятку, священослужителеві ГКЦ у повоєнні роки довелося зробити надзвичайно важкий життєвий вибір, який вирішував не лише його особисте подальше життя, а й долю цілої Церкви. Подекуди значну роль у прийнятті рішення духовними особами відіграв людський фактор – страх, тортури, залякування, що спричинило різні моделі поведінки у духовних осіб: компромісну, пристосувальницьку або ж модель тотального конфронтування з існуючою тоталітарною системою.
Організатори заходу — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Український інститут національної пам’яті та Український католицький університет. Партнер: Центр досліджень визвольного руху.
