Організація Українських Націоналістів (бандерівців) з глибоким сумом сповіщає, що 4 квітня в м. Самборі на Львівщині на 94-му році життя помер довголітній член ОУН (б), станичний Самбірської станиці Братства ОУН-УПА, Почесний громадянин м. Самбора
Микола Петрущак – «Малий».
Народився 6 січня 1930 р. в с. Сторона Дрогобицького району Львівської обл. в національно-свідомій сім’ї вояка Галицької армії Якима і Таціянни. У 1942-1944 рр. навчався у дрогобицький гімназії. В 1944 р. під час облав НКВДисти спалили рідну хату, заарештували сестру Марію, а родину вивезли в Сибір.
Член Юнацтва ОУН з 1943 р., псевдо «Малий». У квітні 1945 р. в бою з НКВДистами в УПА загинув стрийко Микола, у липні – брати Василь та Терентій. Навчання в Бориславському медучилищі покинув через переслідування НКВД.
В 1947 р. розвідник самооборонного кущового відділу (СКВ ОУН) «Вихора», згодом «Шума». Весною 1947 р. арештований, перебував у колонії для неповнолітніх у Дрогобичі та у львівській тюрмі «Бригідки». Літом 1948 р. під час етапування до місця відбування покарання йому вдалося втекти на станції Лозова Харківської обл. і повернутися додому. Після повернення продовжував підпільну боротьбу. У травні 1949 р., під час виконання доручення повстанців, потрапив у засідку, був тяжко поранений та затриманий МГБ. Під час слідства його утримували в тюрмах Борислава, Дрогобича та у Львівській пересильній тюрмі № 25. Того ж року засуджений до 10-ти років ув’язнення у виправних таборах і до 5-ти років позбавлення громадянських прав. Відбував покарання в таборах Інти, Абезь Комі АРСР.
Звільнений у 1956 р. та повернувся на Батьківщину. Закінчив Львівське медичне училище, працював фельдшером в селах Самбірського району. З дружиною Ярославою Ліськевич виховали трьох доньок, дочекалися п’ятьох внуків.
Після повернення з таборів наприкінці 1950 рр. брав участь у діяльності підпільної Греко-католицької церкви, а пізніше боровся з 1987 р. за її легалізацію. В процесі здобуття Україною незалежності активно включився у громадську та політичну діяльність. З 1990 р. член Головної булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА ім. ген. Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» та станичний ветеранів Самбірської станиці Братства ОУН-УПА, засновник в 1992 р. Самбірської районної організації Конгресу Українських Націоналістів. Учасник установчих конференцій товариств «Меморіал» (Київ, 05.03.1989; Львів, 27.05.1989) та «Зелений світ» (Київ, 26-29.10.1989).
Організатор і постійний учасник відзначення державних та національних свят. Пропагував історію ОУН і УПА, організатор вшанувань створення Української Головної Визвольної Ради у с. Сприня 1944 р. та її президента Кирила Осьмака, інших патріотів і борців за свободу від московських окупантів, був ініціатором побудови символічних могил, встановлення меморіальних таблиць та пам’ятників (Степанові Бандері, творцям УГВР, Степану Стебельському – «Хріну», Тетяні Черешньовській, Меморіалу Героям АТО).
Автор спогадів «Тернистими дорогами правди» (Дрогобич, 2015), книг «Катакомбна церква» (1994, 2006), «Історичний огляд медичної допомоги Самбірщини» (2007) та багатьох статей та інтерв’ю про національно-визвольну боротьбу ОУН-УПА та окремих підпільників.
Світлий образ друга Миколи та пам’ять про нього залишаться у наших серцях. Це була людина, наділена мудрістю, від якої випромінювало добротою та жертовністю. Відійшов у вічність Друг, який творив і писав славну історію України.
Щирі співчуття рідним і близьким.
Вічна пам’ять!
Тереновий Провід ОУН (б)
