93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр» Збройних сил України у 2018 році названа на честь українських повстанців, які чинили спротив окупантам на теренах Холодного Яру у минулих століттях. Ті події у своєму романі «Холодний яр» змалював їх сучасник, учасник і очевидець – уродженець села Демидівка (нині належить до Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області), український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, розвідник, письменник Юрій Горліс-Горський (справжнє ім’я Юрій Юрійович Городянин-Лісовський;псевдонім Горліс-Горський, у підпіллі Залізняк, Горський, Горлиця).
Юрій Горліс-Горський
Холодний Яр – легендарна місцевість на сучасній Черкащині. Триста років тому в холодноярських лісах гуртувались повстанці, яких називали гайдамаками. А сотню років тому ці ліси стали осередком боротьби українців із більшовицькою окупацією.
У 1918 році брати Чучупаки організували в рідному селі Мельники відділ самооборони. Згодом він зріс до полку гайдамаків Холодного Яру. А навколишні села стали фортецею, що протистояла червоній більшовицькій навалі з Росії. На прапорі полку були вишиті слова: «Хай живе вільна незалежна Українська Народна Республіка. Ми поляжем, щоб славу і волю і честь Рідний Краю здобути Тобі…».
У квітні 1919 року повстанці підняли в Холодному Яру антибільшовицьке повстання, а пізніше включилися в боротьбу з Добровольчою армією Півдня Росії. Так утворилась «Холодноярська республіка». Її територія охоплювала понад 25 навколишніх сіл. Вона мала 15-тисячну селянську повстанську армію, бійці якої називали себе козаками, а командирів – отаманами.
Повстанці контролювали майже всю довколишню сільську місцевість. Вони знищували ворожі частини та радянську владу, перешкоджали червоній мобілізації. На умовних кордонах поставили напис: «Володіння Холодного Яру. Проїзд чекістам суворо заборонено».
Центром «Холодноярської республіки» став Мотронин монастир. Там діяв штаб, працював шпиталь, проводили наради. Дзвін монастиря був сигналом до мобілізації.
Холодний Яр став осердям для повстанських рухів тодішніх Уманщини, Звенигородщини, Чигиринщини, Олександрійщини, Єлисаветградщини. Холодноярці співдіяли з Дієвою армією Української Народної Республіки.
«Холодноярська республіка» проіснувала до 1922-го. Повстанська слава Холодного Яру тривала десятиліття. А перекази про те, що з Холодного Яру почнеться повстання проти червоних, ширились упродовж багатьох років по обидва береги Дніпра. Через два десятиліття, під час Другої світової війни, в Холодному Яру знаходили прихисток воїни Української повстанської армії.
Справу гайдамаків Холодного Яру продовжують бійці 93-ї бригади. Її підрозділи брали участь у найзапекліших боях російсько-української війни – під Іловайськом, у Донецькому аеропорту та Пісках, на шахті Бутівці. І сьогодні громлять ворога на Донеччині та Луганщині.
Державними нагородами відзначено понад тисячу військовослужбовців 93-ї бригади «Холодний Яр». Серед них є нагороджені званням Герой України та орденом «Золота Зірка».
14 квітня 2019 року в урочищі Холодний Яр біля Мотрониного монастиря на Черкащині відкрито пам’ятник на честь загиблих воїнів 93-ї бригади, які полягли в боротьбі за Україну.
За матеріалами ФБ-стор. УІНП
