У нього не було батьків, він тільки почав збирати гроші на власну оселю, він не встиг створити сім’ю. Доля дала йому так мало, доля не дала звичного багатьом щастя, але встигла забрати життя, яке тривало лише двадцять років і обірвалось у бою за щастя інших.
“З Луганщини” – написав він в автобіографії. “Українець” – написав він в ній.
Олександр Юрійович Веремеєнко (позивний Фартовий) народився 16.07.1996 року у місті Старобільськ Луганської області.
Хлопець ріс сиротою, закінчив школу – інтернат міста Сєвєродонецьк, після чого вступив до Сєвєродонецького вищого професійного училища №98, яке закінчив 2015 року, здобувши фах “гіпсокартонник – електромонтажник”. Негайно продовжив навчання вже у Рубіжанському технікумі за фахом “електрогазозварювальник”.
29.07.2016 року підписав із ЗСУ контракт на три роки. З 15 жовтня минулого року перебував у зоні війни. Знаходячись на нулі, Олександр Юрійович навіть відпрошувався до технікуму, коли прийшов час зимової сесії.
Матрос, гранатометник батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.
Загинув 6 березня близько 13:00 в районі селища Водяне Волноваського району Донецької області внаслідок кульового поранення, отриманного під час бою.
Поховають Героя завтра, 8 березня, у селі Чмировка Старобільського району Луганськоі області. У нього не залишилось нікого, лише брати та тітка, з якою він багато часу розмовляв телефоном.
Я ніколи ще не писав таких страшних слів: “не залишилось нікого”.
Завтра, післязавтра, через рік ми будемо вітатись, цілуватись, сміятись, розмовляти з рідними, коханими, дітьми, батьками. Ми будемо робити це безтурботно та щасливо, весело та спокійно.
Заради цього й впав на Сході один хлопець, в якого не було нікого.
