Відійшов у Вічність
Ділимося сумною вісткою, що 6 серпня 2017 року на 93-му році життя відійшов у Вічність довголітній член Організації Українських Націоналістів (бандерівців), визначний громадський та політичний діяч і науковець
Др. Євген ГЛИВА.
Народився 5 грудня 1925 року в селі Носів Підгаєцького району, Тернопільської області в сім’ї Марії і Леоніда Глив.
В часи Другої світової війни як боєць ОУН боровся за визволення України. В 1941 році працював у складі Підгаєцького районного управління ОУН (головував професор Мирослав Миськів), Юнацької сітки ОУН, очолюваної Василем Кардашем та Михайлом Фурдою. Протягом 1941-1942 рр. разом з Петром Путерою проводив ідеологічні курси для Юнацтва ОУН.
У 1943 році у складі підрозділу УПА виявив розвідку партизанів генерала С. А. Ковпака, яка потім добровільно вступила до УПА. Виконав завдання щодо захоплення німецької віськової радіостанції, але під час її перевезення до УПА був заарештований і засуджений німецьким військово-польовим судом до розстрілу. На виконання вироку чекав у тюрмі м. Ряшева, згодом був перевезений до бункера-ізолятора для смертників м. Дембиці, а пізніше до тюрми Мантерлюпіх в м. Краків. Розстріл замінили на контцтабори: «Гросс Розен» (табірний номер 8904), «Маутхаузен» і «Ебензее» (номер 129778). 05.05.1945 з «Ебензее» був визволений разом з іншими в’язнями-смертниками американською бронетанковою частиною. На волі знову включився в діяльність ОУН як член Екзекутиви в розвідувальному відділі ОУН на американську зону Австрії. Цей відділ протидіяв московській агентурі у виловлюванні й насильному вивезенні колишніх політичних в’язнів і біженців до СРСР. Одним з його доручень було створити розвідувальну службу Антибільшовицького Блоку Народів, яку він очолював до кінця існування АБН.
На початку 1946 року в Українському Вільному Університеті м. Мюнхена (ФРН) почав вивчати правничі науки, а продовжив в Австралії, куди переїхав в серпні 1949 р. з Європи. Перша робота в Австралії стосувалась зрошення пустельних земель Департаменту публічних робіт Західній Австралії. Відразу почав брати участь в організації українського громадського, релігійного і культурного життя в Східній Австралії. У 1952 році переїхав до Сіднея, де працював в адвокатській фірмі клерком і продовжував правничі студії. Був одним з головних засновників української суботньої школи для дітей, співочого товариства і драматичного гуртка. Крім того, був членом спортивного товариства «Сокіл» і волейбольної дружини, церковного хору Української автокефальної православної церкви, засновник і голова Міжконфесійного комітету оборони віри та релігії в Україні, голова Будівельного комітету монастиря Святого Василя Великого у Сіднеї, організатор і голова двох скликань Української громади в предмістях Сіднея: Басс Хілл, Сефтон, Честер Хілл.
З 1959 року вивчав медицину і психологію. Навчання закінчив, захистивши докторський ступінь.
З 1975 року викладає психотерапію та гіпнотерапію для дипломованих лікарів та психологів. Активний учасник і співорганізатор багатьох національних та міжнародних професійних конференцій.
3 липня 1976 на річних загальних зборах «Міжнародного Товариства Гіпнозу та Психосоматичної Медицини» (International Society of Hypnosis and Psychosomatic Medicine) у Філадельфії Євген Глива, як представник австралійської делегації, вніс резолюцію про виключення СРСР з членства цієї організації з огляду на факт, що СРСР і, зокрема Інститут психіатрії ім. Сербського, зловживали застосуванням психіатрії. Прикладом переслідування в резолюції були названі Юрій Шухевич і Валентин Мороз. Незважаючи на протест голови делегації СРСР професора Рожнова (головного лікаря Інституту Сербського), резолюція була прийнята.
Тереновий Провід ОУН в Австралії висловлює родині співчуття, а покійному Вічної Пам’яті та нехай чужа австралійська земля буде йому легкою.
Тереновий Провід ОУН (б) в Австралії
