Нещодавно на кількох фото з Майдану було опізнано Марка Паславського – американця українського походження, який з початком російської агресії добровольцем вступив до Нацгвардії, у квітні 2014 року прийняв українське громадянство, воював у батальйоні “Донбас” під позивним “Франко”.
Про те, що Марко був на Майдані, зокрема в день розстрілу 20 лютого було відомо і раніше, але вперше знайшлися фото.
19 серпня 2014р. “Франко” загинув у Іловайську від осколків гранати, прикриваючи відхід українських військових на мості…. (http://memorybook.org.ua/19/paslavsky.htm)
Маркіян Григорій Паславський народився у 1959р. у Нью-Йорку, працював інвестиційним банкіром у США. Був членом “Пласту”. Закінчив найпрестижнішу американську військову академію у Вест-Пойнті. Дослужився до капітана 75-го полку рейнджерів. У 1991 році приїхав в СРСР. Наприкінці 90-х років фактично оселився в Україні. Допомагав продавати металопродукцію Маріупольського заводу за кордон. Працював у банківській сфері. На Київщині заснував агрофірму “Росава-К”, яка стала одним з найприбутковіших підприємств у районі. Був мільйонером. Після загибелі Марка, у лютому 2015 році його фірма була захоплена рейдерами і новим власником за сфальсифікованими документами став росіянин з Криму Леонід Мосійчук.
Друзі загиблого Марка присяглися відвоювати підприємство. Проте судова тяганина може тривати роками. Тим часом з агрофірми вивозять зерно, гроші переводять до Криму… Власники побоюються, що сучасна техніка теж може зникнути в невідомому напрямку.
Незважаючи на своє офіцерське звання, в батальйон «Донбас» Марк прийшов у званні рядового …
Його побратим Лев згадує:
“Так, це правда. Він сам так захотів. Не хотів виділятися. Але не виділятися таким людям, як Франко, складно. Він був дуже колоритною фігурою в нашому батальйоні. По-перше, йому було 55 років. По-друге, іноземець за своєю суттю, хоч і з українським паспортом. Ви знаєте, як він смачно міг матюкатися українською мовою! Ну так от, Марк говорив мені не раз, що він хоче бути звичайним солдатом. Якщо він хотів когось похвалити, завжди говорив: «Ти справжній солдат!»
Після кожного бою Марк збирав так званий брифінг. Каже, що у них в Америці так прийнято. Бійці завжди уважно прислухалися до порад Марка. Він не просто розбирав бій до найдрібніших подробиць – він його аналізував. Чому в такій-то ситуації боєць загинув? Чому не вдалося з першого разу звільнити будь-якої населений пункт? Все знав, аж до того, скільки треба брати з собою в бій ріжків автомата, щоб і вистачило, і було чи не важко пересуватися. А потім, після брифінгу, він усіх пригощав ірисками. Знаєте, Марк дуже любив солодке і любив пригощати всіх цукерками.
Він збирався у відпустку. Казав: «Звільнимо Іловайськ по-швидкому і – додому, в Штати, на місяць! Так давно маму не бачив». Коли мене відправляли в Іловайськ, я вже знав, що Марка більше немає. Вони ховалися в школі, потрапили в оточення. Стріляли по ним з усіх боків. Кажуть, перед смертю він сказав: «Я мріяв стати справжнім українцем. Сподіваюся, я ним став. Так боляче і так не хочеться помирати!”
Вічна пам’ять та слава Герою!
