До 100-річчя національного Гербу України Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького» пропонує увазі львів’ян та гостей міста виготовлений із металу й досконалий у своєму графічному накресленні Тризуб, що його свого часу запроектував славнозвісний український художник Георгій Нарбут.
25 лютого 2018 року українці відзначили 100 років відтоді, коли знак Тризуба став Державним Гербом України.
Відсвяткувати цю дату закликав як Український інститут національної пам’яті, так і Верховна рада України своєю постановою «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році». Відгукуючись на це, музей виснував концепцію актуального експозиційного проекту «У дзеркалі 100-річчя Української революції».
Загально відомо, що сто років тому проекти Державного Герба і Печатки Української держави опрацював Георгій Нарбут. Тризуб – знак держави київського князя Володимира вказував на історичну державну тяглість українців.
Нагадаємо: уродженець Глухівщини знаний ілюстратор Георгій Нарбут у березні 1917 року прибув до Києва, щоб працювати для своєї Батьківщини, котра обрала демократичний шлях розвитку. Окрім суто книжкової та промислової графіки художник заходився створювати ескізи військових мундирів армії України працював над дизайном перших українських державних знаків — банкнот і поштових марок. Професор-засновник, а згодом і ректор Української академії мистецтв, Георгій Нарбут виконав цілий цикл державних паперів від грамот до листівок, аж доки його життя у Христовому віці обірвала епідемія тифу 1920 року.
У проекті «У дзеркалі 100-річчя Української революції», окрім інших унікальних артефактів, Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького» представляє колекцію української сфрагістики, що її відтворив Михайло Дмитрів, член «Товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» – громадської організації, яка є відданим партнером музею у справі реконструкції історичних подій та їх фільмуванні, а також організації виставок.
Два розділи згаданої колекції сфрагістики охоплюють відзнаки збройних сил Української Народної республіки та Української Галицької Армії. То ж поряд із металевим Тризубом Георгія Нарбута подано до огляду й чимало інших відзнак.
Так, українські військові відзнаки, котрі містять зображення Тризуба, – це й військова кокарда Збройних сил УНР , і кокарда періоду правління гетьмана Павла Скоропадського, і різновиди саморобних кокард окремих військових формувань . Також Тризуб уміщено на відзнаці Українського вільного козацтва та членів організації «Союз гетьманців-державників» .
Бачимо Тризуб і на орденах: на Хресті Симона Петлюри для ветеранів визвольних змагань та Залізному хресті армії УНР за перший Зимовий похід. Був він і на нездійсненому проекті ордену «Визволення».
Увінчує Тризуб і військову печатку залізничного куреня армії УНР, і відзнаки 6-ої Стрілецької дивізії генерал-хорунжого Марка Безручка, і Юнацької старшинської школи в таборах інтернованих воїнів армії УНР та УГА в Польщі,Спільної інженерної школи в Києві. А також такі пам’ятні значки, як Хрест Директорії до 10-ліття Акта Злуки, на спомин про річницю вбивства Симона Петлюіри та на його ж честь — пам’ятну медаль з написом «Не пора москалеві, ляхові служить».
Не менш цікавою є сфрагістика, що свідчить про славну бойову історію УГА. Тут мотив Тризуба зустрічаємо у пам’ятній відзнаці з умовною назвою «Червона калина» періоду національно-визвольної боротьби 1918—1920 рр.,
Осявав Тризуб і ґудзики одностроїв старших офіцерів ЗУНР та вояків УГА, а також кокарди вояків УГА,артилеристів УГА, та одностроїв, у яких галичани пліч-о-пліч із наддніпрянцями боролися проти більшовиків.
Надзвичайно цікавим є пам’ятний Хрест з нагоди вступу УГА до Києва 31 серпня 1919 року, де Тризуб поєднано з написом «Київ наш».
А серед нездійснених , на жаль, проектів бачимо Тризуб на пробному ордені УГА «За хоробрість» та нереалізованому ордені оборонців Львова 1 – 21 листопада 1918р.
Є Тризуб також і на мазепинському Хресті УСС, пропам’ятному Бойовому хресті УГА для ветеранів УСС, що воювали в лавах УГА, печатці Першого корпусу X бригади УГА, відзнаці ветеранів Визвольних Змагань 1918—1921 рр. та військовополонених УГА та ЗУНР 1920—1924 рр.
