Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Поетична інтерпретація української історії: Юліан Опільський» з нагоди 140-ї річниці від дня народження видатного українського письменника.
У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив прагнення українців бачити гідне національне прийдешнє, бачити піднесення молодої численної нації у національному вихованні в українських родинах, у національній освіті (в українській школі та українському університеті), у національному просвітництві і пропаганді в нашій державі.
Наші освітні програми повинні бути наповнені історичними творами українських письменників, зокрема, історичними повістями з давньої історії України Юліана Опільського «Іду на вас», «Ідоли падуть», «Золотий Лев», у яких зображено розквіт української держави Руси за часів великих наших князів Святослава Ігоревича, Володимира Святославовича та Данила Романовича.
Питання вивчення української історичної прози ХХ століття – це питання збереження української ідентичності, національної пам’яті та культури.
Пошановуючи славне минуле, можемо вірити в гідне прийдешнє української нації.
Змальовуючи словесний образ Юліана Опільського, доповідач навів два характерні висловлення героїв письменника і дійшов природного висновку:
«Ми не лицарі, які ведуть боротьбу для забави або наживи, ми боремося за свободу віри та народу і нищимо всіх нещадно, хто стає нам на перешкоді. Вільно нам простити особисту обиду, продати помилування за гроші, але проклятим буде той, хто простить ворогові віри та народу!» (боярин Микола, «Сумерк»).
«Усякий вірить у вищу силу, яка орудує його думками чи ділами, усякий кланяється чомусь, що цінить вище життя людини. Один обожнює владу, другий боїться чарів, третій віддає себе тілом і духом солодкій Ладі. Багато людей боготворять гріш і готові за бариш продати душу.
Ось справжня віра всіх людей, до якої ніхто не признається. Одне і те саме вино ллють люди у різні чарки: раз у глиняний глечик, раз у срібний дзбанок чи в золоту чашу. Я стрічав мужів зі Заходу, бував і на Сході, скрізь бачив таких самих людей. Тільки мови були різні, різні строї і різні боги – ідоли! Чим більше надбання має народ, чим більше знання, тим кращі його ідоли, і всякий, в кого їх немає, кидає свої, а бере чужі! Тим-то й багаті і вчені греки накинули своїх ідолів цілому світові» (боярин Добриня «Ідоли падуть»).
Творячи національну історію українська нація повинна творити правдивий духовний образ свого Творця.
Слово на круглому столі виголосили відомий історик Іван Сварник «Історичні твори Юліана Опільського на тлі національно-визвольних змагань українського народу 1917–1921 рр.»; доктор гуманітарних наук Олеся Ісаюк «Історична проза Юліана Опільського в контексті української історіографії»; професор, завідувач кафедри давньої історії України та архівознавства Ольга Щодра «Піднесення Руси і героїзація князя Святослава в українській історіографії та історичній прозі»; доктор економічних наук Борис Карпінський «Сучасне сприйняття історичних творів Юліана Опільського»; кандидат технічних наук Михайло Яворський «Історична проза і питання творення національних міфів».
Участь у круглому столі, окрім уже згаданих учасників. брали доктор технічних наук Роман Базилевич, доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський, кандидат філологічних наук Ольга Антоник, народний художник Василь Семенюк, діяч освіти Ірина Даць, провідний бібліотекар відділу україніки Мар’яна Москва та інші.