Хто і як долучався до пожертв на Фонд оборони України у перший рік його існування?

Одразу після створення у 1973 році ОУН(р) та засновані нею організації розгорнули широку кампанію збору коштів серед української громадськості у світі.

Щотижня в газеті “Шлях перемоги” публікувались списки жертводавців та розмір їхнього внеску. У минулому столітті це було поширеною традицією – публікувати повні списки меценатів у періодичних виданнях.

Сьогодні для нас цікаве джерело інформації до історії Фонду. Щоб скласти уявлення про створення та наповнення Фонду оборони України ми проаналізували списки жертводавців за перший рік діяльності – 1973-1974 роки.

Розглядаючи географію жертводавців, бачимо, що за цей час інформація про збірку охопила більшість континентів (окрім Африки та Антарктиди) і внесок на Фонд здійснювався з США (тоді українці перекладали USA як ЗДА – Злучені Держави Америки), Канади, Великої Британії, Бельгії, Німеччини, Аргентини, Австралії

Цікаво, що розмір пожертв варіювався від 5 до 2000 дол. Для розуміння у той час пару джинсів можна було придбати за 5-10 дол., телевізор – 120-140 дол., а новий автомобіль економ-класу Ford Pinto від 2770 дол.

Хто складав пожертви на фонд для оборони і визволення України від московського імперіалізму?

Серед меценатів бачимо зріз українських організацій, створених бандерівцями або тих, що підтримували їх ідеї. Це і політичні організації Ліга Визволення України, Організація оборони чотирьох свобід України (США), осередки Спілки української молоді, ветеранські – Товариство Колишніх Вояків УПА та Братство колишніх вояків І УД УНА, жіночі організації, різноманітні просвітницькі організації та клуби і навіть українські церкви.

Робив пожертви також і український бізнес – спілки самопомочі Українська Народня Поміч в США, Українська Народня Каса в Канаді, а також українські крамниці. Є серед жертводавців і транспортні та металообробні компанії, очевидно, засновані українцями.

Найбільше благодійників було серед приватних осіб та окремих сімей. Тут ми зустрічаємо як інтелектуалів – професорів, докторів, інженерів, редакторів, священників, так і простих працівників, студентів та пенсіонерів.

Збірки коштів проводили також на окремих подіях, як громадських, так і особистих. Зокрема збирали кошти на ювілеях, на поминках та вінчаннях, з нагоди проводів у зв’язку з переїздом, а також часто пожертва була замінником квітів на могилу. Нагодою для збору коштів були також церковні свята, концерти та громадські акції

Це лише невеличка ілюстрація жертовності українців у боротьбі за свою державність

Увесь світ дивується здатністю українського громадянського суспільства закривати найрізноманітніші потреби нашої армії у небачених масштабах. Майбутнім історикам буде багато матеріалу для аналізу.