152 роки тому, 26 вересня 1870 року у повітовому містечку Хорол на Полтавщині народився військовий діяч доби УНР Сергій Дядюша. Згідно з Постановою Верховної Ради та з ініціативи Українського інституту національної пам’яті у 2020 році 150-річний ювілей генерал-поручника Армії УНР Сергія Дядюші відзначався на державному рівні про пам’ятні дати та ювілеї. Тож два роки тому за сприяння Полтавського офісу Інституту нацпам’яті та тодішнього голови РДА, нині депутата міської ради Романа Гловацького на приміщенні школи І-ІІІ ступенів №1 м. Хорол Полтавської області два роки тому до свята Дня захисника України було встановлено меморіальну дошку, що стало додатковим стимулом до вивчення його особистості. Адже постать Дядюші лишається маловідомою для багатьох мешканців Хорольської громади. Тож вирішив провести пошуки місць пов’язаних з діячем, з’ясувати його предків, чи залишилися нащадки тощо.
Основним джерелом для дослідження в сучасних умовах став Інтернет, де розміщені як сучасні публікації присвячені постаті Сергія Дядюші, так і різночасові краєзнавчі матеріали, які використовувалися учасниками нашого краєзнавчого гуртка «Світоч» під час вивчення інших історичних постатей і подій пов’язаних з Хорольщиною. Вдалося побувати у Хорольському краєзнавчому музеї, де на стенді є певна інформація про діяча, а також на вулиці, де колись був будинок, що збудований Іваном Яковичем Дядюшею. Вдалося з’ясувати, що про основні віхи біографії Сергія Дядюші вже є певна кількість друкованих матеріалів, які на жаль не дають цілісного уявлення про його походження, особисте життя тощо. Зосереджена увага дослідників біографів виключно на військово-політичній діяльності.
Найдавніші відомості, що стосуються прізвища Дядюша на теренах Хорольщини (на той час Хорольської сотні Миргородського полку) вдалося віднайти автору в праці Швидько Г.К. «Компут і ревізія Миргородського полку 1723 р.», де згаданий серед посполитих піших дуже бідних села Тройняки Іван Дядюша. Іншими словами цей носій прізвища мав статус селянина, який землі не мав, жив у хаті без подвір’я і за потреби ніс пішу військову службу.
За більше ніж 100 років Дядюші змогли уникнути закріпачення і настачити певні капітали. Алфавітна книга межування земель Хорольського повіту (Алфавит дач планов Генерального и Специального межеваний. Хорольский уезд (1859-1895 гг.)) вміщує інформацію про хутір Дядюша, який перебував у власності титулярного радника Якова Мироновича Дядюші, який володів 76 десятинами і 1500 сажнями землі (близько 83,5 га). Титулярний радник–в Російській імперії цивільний чин IX класу в Табелі про ранги, відповідав чинам капітана (з 1884 – штабс-капітан) в піхоті, штабс-ротмістра в кінноті та лейтенанту флоту, а також придворному чину камер-юнкера, титулувався «Ваше благородіє». Яків Миронович, вірогідно, доводився дідом Сергію Дядюші.
На топографічних картах початку ХХ ст. можна знайти розташування даного хутора, а скориставшись рукописом Т. Бридуна «Хорол та його повіт» і звірившись з сучасною публічною кадастровою картою України дізнаємося, що нині це поселення носить назву Павленки. Т. Бридун так описав хутір: селянський, в декілька дворів, колись належав поміщику Естке, а потім Дядюші, а в даний час, садиба й земля закуплена багатими козаками Капшуками. Вірогідно продавши хутір, Дядюші переїздять до повітового міста Хорол. Відомо, що Дядюша Іван Якович, який, вірогідно, був батьком Сергія Дядюші побудував будинок і сарай по вул. Кузнецькій в Хоролі, вартістю 3000 рублів. Про точний час будівництва і яким був цей будинок відомостей не має. Зараз це вулиця 8 Березня, на якій до цього часу збереглося кілька вікових будинків, але з’ясувати чи належав котрий з них Дядюшам не вдалося.
Надвірний радник Дядюша Іван Якович за матеріалами «Адрес-календаря и справочной книги Полтавской губернии за 1904 год» згаданий серед гласних (депутатів) Хорольської міської думи. Надвірний радник в Російській імперії цивільний класний чин VII класу в Табелі про ранги, відповідав армійському чину підполковника та військово-морському чину капітана II рангу. Офіційне звернення: «Ваше високоблагородіє». Ряд публікацій розміщених в всесвітній мережі Інтернет вказує місцем народження Дядюші Сергія Івановича, 26.09.1870 року народження м. Хорол, що й стало для нас відправною точкою для пошуку. Більше жодних відомостей про перебування його на Хорольщині на сьогодні віднайти не вдалося. В юному віці обравши військову справу за справу свого життя С.І. Дядюша навчався і служив на благо Вітчизни спочатку в лавах військ Російської імперії, згодом Української Народної республіки за межами Хорольщини, провівши останні роки свого життя в еміграції. Помер 23 травня 1933 року. Похований у м. Каліш, Польща.
Меморіальна дошка на фасаді Хорольської школи
З особистого життя відомо, що був одружений, мав 3 дітей (на 1911 р.).
Відкриття меморальної дошки Сергію Дядюші два роки тому
Серед ймовірних родичів С.І. Дядюші відомі брат Дядюша Валентин Іванович (3 листопада 1867 р. – ?), підполковник, закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус в 1887 р., потім Павловське військове училище в 1889 р., продовжив службу в 7 Східно-Сибірському стрілковому батальоні. З 1 листопада 1901 р. офіцер-вихователь Сибірського (Омського з 1907 р.) кадетського корпусу. В роки громадянської війни перебував в білогвардійських військах Східного фронту; влітку 1919 р. в складі Сибірського кадетського корпусу. Одружений, мав дочку. Другим ймовірним родичем є Дядюша Адам Іванович (1873 (?) – 1927) – турок. Підібраний під час російсько-турецької війни 1877 – 1878 рр. і усиновлений генералом Іваном Дядюшиним. Особистий почесний громадянин Хорольського повіту Полтавської губернії. Працював на Єкатерининській залізній дорозі. Одружений на Францисці Бенедиктівні. Діти: Валентин, Віра, Людмила. Про нащадків С.І. Дядюші і інших його родичів на сьогодні інформації віднайти не вдалося, але відомо, завдяки мережі Інтернет, що носії даного прізвища є у Києві, Знам’янці Кіровоградської області, Черкаській області, Сваляві Закарпатської області тощо. Поступ родини Дядюш на Хорольщині вражає. Вони з простих дуже бідних державних селян зуміли надбати певні маєтності, отримати статус дворян і просунутися в «Табелі про ранги» до посади генерала.
Вивчення особистості Сергія Дядюші триває і не претендує на завершеність. Пошук продовжуватиметься. Відеоваріант цього дослідження тут https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1066844984264375&id=100028166507424
Богдан Фененко, учасник краєзнавчого гуртка «Світоч» спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Хорол Полтавської області
