Видатний український художник та викладач, один із найяскравіших представників напряму бойчукізму Василь Седляр народився 127 років тому, 12 квітня 1899 року на хуторі Христівка (нині це село належить до Шишацької селищної територіальної громади Миргородського району Полтавської області) в селянській родині. Отримав базову чотирикласну освіту, після чого 16-річний Седляр перебрався до Києва навчатися до Художньої школи. З 1919 року почав навчатися в майстерні монументального живопису Михайла Бойчука в Українській академії мистецтв.
Михайло Бойчук був художником, який ставив собі за мету відродження візантійської мистецької спадщини у контексті сучасного авангарду. Одним із важливих аспектів цього процесу він вважав саме створення власної художньої школи. Бойчукісти не працювали зі звичайними фарбами, а створювали власні з природних компонентів, а також намагалися інкорпорувати власне художнє бачення в сучасний соціально-політичний контекст.
Ілюстрації до Кобзаря
Василь Седляр як художник відомий значно менше, ніж як викладач та продовжувач традиції бойчукізму. Разом з іншим бойчукістом Іваном Падалкою він захоплювався керамікою та став одним із творців і викладачів у Художньо-керамічній школі в Межигір’ї, яка згодом перетворилася на Технологічний інститут кераміки та скла. У цьому закладі Седляр викладав з 1923 по 1930 рік, після чого перейшов до Київського художнього інституту. Уся його викладацька діяльність була процесом поширення бойчуківських авангардних ідей та способів роботи з різними варіантами художнього мистецтва: керамікою, фресками та розписами, книжковою ілюстрацією. Седляр у своїй творчості поєднував мотиви народності з експресіонізмом, працюючи в дусі бойчуківської школи.
30-ті роки минулого століття були позначені жорстокими сталінськими геноцидними діями совєтської Росії/СРСР, спрямованими проти українців як нації-голодомор, репресії, концтабори. Репресії 1930-х років в Україні (Великий терор) стали прямим наслідком окупації земель Української Народної Республіки (УНР) ленінською Росією та спробою знищити національну свідомість. Справу червоного кремлівського диктатора Владіміра Леніна продовжив його послідовник, кривавий диктатор СРСР Йосип Сталін. Терор російського ворога мав на меті усунути українську еліту (інтелігенцію, військових, духовенство), попередити новий визвольний рух та зміцнити комуністичний режим. Не минула лиха доля сталінських репресій і Василя Седляра… У 1936 році він разом зі своїм товаришем Іваном Падалкою, а також учителем Михайлом Бойчуком був заарештований органами НКВС за звинуваченнями «в ідеологічній диверсії». У 1937 році червоні кати цих митців розстріляли в Биківнянському лісі неподалік Києва.
Оксана Павленко «Портрет Седляра» (1927 р.)
Уся монументальна спадщина Седляра, як-от розписи Луцьких казарм чи санаторію на Хаджибейському лимані, за вказівками комуністичних ідеологів була знищена. А монографія про його творчість, написана ще за його життя мистецтвознавцем Євгеном Холостенком, була заборонена до друку. Відродження пам’яті про Василя Седляра відбулося лише після розпаду СРСР, відновлення УНР, вже в незалежній Україні. Зокрема в середині 2000-х років налагодили видання книг та статей про нього. Також організували його першу посмертну персональну виставку в Національному музеї образотворчого мистецтва у Києві.
У столиці на честь Василя Седляра названо вулицю, але на малій батьківщині, у Шишацькій громаді Миргородщини митець наразі ніяк не пошанований.
За матеріалом із офіційної ФБ-сторінки Українського інституту національної пам’яті
