Юрій Щур
7 січня 1949 року з Управління 2-Н МГБ УССР до Запоріжжя надійшов лист відносно необхідності посилення боротьби з «антисовєтськими націоналістичним елементами». Окрім розробки підпілля ОУН, рекомендувалося виявити й взяти на оперативний облік та в активну агентурну розробку колишніх учасників Української революції, СВУ, УНДО тощо, а також «Просвіти», які могли мати зв’язки з націоналістами.
На початку 1949 року Управління МГБ у Запорізькій області отримало від агентури інформацію про діяльність молодіжної організації «Група українських підпільників» у містах Запоріжжя та Гуляйполе. Внаслідок вдало проведеної агентурної справи «Голос Америки» працівникам органів держбезпеки вдалося заарештувати 19 членів Групи. Під час обшуків та арештів було вилучено, зокрема, пістолет з набоями, холодну зброю, саморобну печатку та низку документів. Завдяки проникненню агента «Стьопіна» (Володимира Домашенка) не лише до середовища запорізького підпілля, але й до гуляйпільської організації, співробітники МДБ мали достатньо інформації для реалізації справи. За вироком Військового трибуналу Запорізької області всі учасники ГУП були засуджені до різних строків ув’язнення – від 10 до 25 років таборів.
28 квітня 1949 року у смт. Куйбишеве (тепер – Більмак) Запорізької області було допитано місцевого жителя Василя Галкіна, який у лютому повернувся з Німеччини по репатріації. На допиті стало відомо, що під час німецької окупації селища він підтримував тісні зв’язки із активістом місцевої ОУН, начальником поліції Коваленком. Крім того, співпрацював з редакцією газети «Мелітопольський край» і членами Похідної групи ОУН, які керували мережею підпілля в запорізькому Приазов’ї. По закінченню війни опинився у американській зоні окупації Німеччини й проживав там до лютого 1949 року. Під час перебування у таборі для переміщених осіб спілкувався з представниками українського еміграційного середовища, які закликали не повертатися до СССР, а виїжджати до Америки, або Канади. За наслідками опрацювання матеріалів допиту Василя Галкіна було взято у активну агентурну розробку для викриття його можливих зв’язків із закордонними осередками ОУН і з’ясування усіх аспектів його діяльності під час німецької окупації. На нього було заведено справу-формуляр №5140 «Борзописець». По справі працювали інформатори «Дніпровський» та «Цвєтаєва».
17 серпня 1949 року співробітникам органів держбезпеки вдалося заарештувати у Львові одного з керівників підпілля ОУН Нової частини м. Запоріжжя періоду німецької окупації Гната Гребенюка, який проживав легально, працював майстром виробничого навчання у місцевому дорожньому технікумі. 9 січня 1950 року був засуджений до 25 років таборів з ураженням в правах на 5 років.
Зауважимо, що однією з поширених практик членів націоналістичного підпілля була спроба «заховатися» від радянських спецслужб за рахунок переїзду на місце проживання у інші регіони як України, так і Совєтського Союзу загалом. Досить часто це лише відтерміновувало арешт.
У квітні 1949 року у Василівському районі була розпочата справа-формуляр «Втікачка» на місцеву жительку Лідію Оникієнко, запідозрену у належності до агентури СБ ОУН на Волині. До справи залучалися агенти «Мисливець» й «Орловська» та висококваліфікована агентка «Корчагіна». Зрештою, 27 червня 1950 року Лідія Оникієнко була заарештована й засуджена до 10 років таборів.
Паралельно з цим розроблялася справа-формуляр №5179 під назвою «Видра», яка була заведена на жительку Гуляйпільського району Марію Хохлєнкову, яка у Здолбунівському районі належала до націоналістичного підпілля й діяла під псевдо «Анна» Подальша розробка та введення агентури затягувалися через вперте ігнорування Мізочського райвідділку МГБ запитів із Запоріжжя щодо надання матеріалів на Марію Хохлєнкову. Зрештою, у серпні 1950 року її було засуджено за зловживання у колгоспі (без прив’язки до «політичної» статті).
Аналіз наявних документів свідчить, що у 1949 році питома вага агентурно-оперативної діяльності з протидії українським націоналістам припадала також на переселенців із Західної України або земель, які перебували у складі Польщі. На оперативному обліку перебували загалом 27 осіб: 14 справ-формулярів та 13 справ попередньої агентурної розробки. Справа-формуляр №3235 під назвою «Осілий» була заведена на жителя Мелітопольського району Івана Олешка. Паралельно з ним розроблявся його брат Дмитро (справа-формуляр №3233 «Підлабузник»). Обидва вважалися націоналістично налаштованими й підозрювалися у зв’язках з ОУН на Західній Україні. Розробкою «Осілого» займалася агентка вчителька Надія Строцкевич («Степова»), яка вже мала значний досвід роботи саме по переселенцям. Одночасно розроблявся також односелець братів Олешків Степан Бай (справа-формуляр №3387 «Будяк»). В цій справі до «Степової» долучився ще агент «Сапожніков». Не дивлячись на те, що вони усі в МГБ проходили по оунівській лінії, головні тези, озвучені агентурою, полягали не у політичних прагненнях, а в більш побутових. Зважаючи на досить погані умови проживання в нових місцевостях, переселенці мали намір повернутися на Батьківщину. Однак і це розцінювалося в МГБ як антирадянська діяльність.
У Бердянському районі, в с. Осипенко (історична назва – Новоспасівка), за підозрою у співпраці з ОУН у цей час розроблявся Олексій Федун (справа-формуляр №772 «Жук»). Першим до справи було залучено агента «Льва», пізніше введені «Чарський», «Трусов» та інформатор «Дуб». Загалом же станом на 15 серпня 1949 року серед переселенців вже було заарештовано 18 осіб, з яких 15 – за належність до ОУН.
Наприкінці 1949 року також було заведено справу-формуляр №5611 «Злісний» на уродженця Тернопільської області Михайла Рольського, який на той час проживав у Пологівському районі. Підставою для розробки стала інформація про його роботу в поліції у 1941-1942 роках в Тернопільській області, а також активна допомога підпіллю ОУН у Бучацькому районі після закінчення німецько-радянської війни й повернення за репатріацією. Додатково було встановлено, що сестра Михайла Рольського Анна була станичною в ОУН, працювала з жіноцтвом. Для розробки справи «Злісний» використовувався агент «Тополя» та інформатор «Павлов». Співробітників МГБ цікавили можливі зв’язки Михайла Рольського з ОУН, зокрема спроби організації ним осередку у Пологівському районі.
