Михайло Романюк
Упродовж майже 30 років в Інституті українознавства імені Івана Крип’якевича Національної академії наук України функціює відділ новітньої історії, який розробляє малодосліджені проблеми історії України, політичні та національно-культурні процеси на західноукраїнських землях у контексті державо- та націєтворчих процесів у Центрально-Східній Європі ХХ – початку ХХІ ст. Це період модернізації та політизації українського національного руху, зародження на українських землях перших українських політичних партій європейського зразка, відбувались спроби втілення у життя системи державницького управління на всіх рівнях, удосконалення конституційно-парламентських практик, врегулювання міжнаціональних відносин з метою подолання конфліктів та гострого протистояння, піднесення національної свідомості українців і, зрештою, державного будівництва. Визначальними етапами для історії України стали Перша та Друга світові війни, які докорінно змінили геополітичну та національно-політичну ситуацію для українців, які опинилися між двома ворогуючими сторонами. Постійні змагання за українську державність є сталою ознакою досліджуваного періоду.
Відділ новітньої історії – провідний і єдиний в Україні науковий підрозділ, який комплексно досліджує увесь період новітньої історії України, має вагомі наукові та практичні результати своєї діяльності, визнані на найвищому національному і міжнародному рівнях, має високий науковий потенціал та ефективно його використовує.
У час відзначення 100-річчя створення Національної академії наук України доречно згадати основні досягнення наукового підрозділу та дослідників, які в ньому працюють.
Від створення 1990 року і до сьогодні відділ формували якнайкраще дібрані кадри, які забезпечували фахове дослідження всіх періодів новітньої історії, а також працювати на стику з новою історією (кін. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.). Станом на кінець 2018 р. відділ новітньої історії існує як цілісна структурна одиниця Інституту, яку формує 13 співробітників, серед яких 12 докторів та кандидатів історичних наук.
Патер І.Г. на захисті дисертації О.Сминтини.6.05.03
Досліджуючи історію України загалом, відділ акцентує свою увагу на історії західноукраїнських земель, розгляді суспільно-політичних, соціально-економічних, військових, культурно-освітніх процесів у регіоні. Із-поміж основних напрямів діяльності відділу відзначимо: 1) проведення наукових студій малодосліджених проблем історії України, політичних та національно-культурних процесів на західноукраїнських землях у контексті державо- та націєтворчих процесів у Центрально-Східній Європі другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.; 2) археографічна робота з джерелами досліджуваного періоду – пошук, опрацювання та видання збірників документів і матеріалів; 3) науково-освітня діяльність, яка передбачає співпрацю співробітників відділу із закладами вищої освіти, організація та проведення викладацьких курсів, укладання підручників і посібників, підготовка фахових наукових кадрів у магістратурі, аспірантурі та докторантурі; 4) культурно-просвітницька робота в середовищі громадянського суспільства: популяризація власних наукових досліджень – проведення конференцій, круглих столів, організація виступів на радіо та телебаченні, поширення інформації через інтернет-ресурси тощо.
Наукові дослідження відділу репрезентують такі ключові періоди: 1) кінець ХІХ – початок ХХ ст.; 2) Перша світова війна; 3) міжвоєнний період: 4) Друга світова війна та збройна боротьба ОУН і УПА; 5) ненасильницький спротив 1960–1980 рр.; 6) період т. зв. «перебудови» та становлення незалежної Української держави; 7) сучасна історія України.
Перший період представлений дослідженням впливу революції 1848 р. на розвиток громадсько-політичних прагнень українців, формування модерної національної ідентичності в Галичині, розробкою проблем системи управління, конституційно-парламентських практик у другій половині ХІХ ст. – на початку ХХ ст. (О.Г. Аркуша), другий – опрацюванням теми Першої світової війни, місця українців у ній, ролі Союзу Визволення України в історії України, українсько-польських відносин того часу (І.Г. Патер).
Об’єктом зацікавлення науковців є суспільно-політичні процеси міжвоєнного періоду на західноукраїнських землях, соціально-економічну історію Галичини 1920–1930-х років (О.І. Пасіцька), становлення націоналістичного руху в Галичині та роль окремих постатей у цьому процесі (М.Р. Посівнич).
Період Другої світової війни та збройної боротьби ОУН і УПА розкривають дослідженням військово-політичних та культурно-освітніх процесів (О.І. Луцький), становленням та розвиток українського визвольного руху 1940-1950-х рр., розробка структури націоналістичного підпілля ОУН, значення пропаганди в період збройної боротьби, історією бойових підрозділів ОУН і УПА, репресії органів радянської влади супроти цивільного населення та повстанського руху (М.В. Романюк, О.Й. Стасюк).
П’ятий період представляють дослідження витоків, перебігу та значення дисидентського руху, роль окремих постатей в його історії (Ю.Д. Зайцев), а також місце партійної номенклатури у провадженні радянської ідентичності на західноукраїнських землях (Ю.І. Шелеп).
Період сучасного державного будівництва, місце громадських рухів та політичних партій в історії незалежної України, вплив зовнішніх чинників на державотворчі процеси в Україні висвітлено у працях О.А. Костюка, О.В. Лукачук.
Поза увагою співробітників відділу новітньої історії не залишаються і сучасні виклики в Україні: вплив українсько-російської війни на свідомість громадянського суспільства, роль волонтерських організацій у забезпеченні фронту, пошук шляхів деокупації Донбасу і Криму та адаптації тимчасово переміщених осіб зі Сходу та Півдня Україна в західноукраїнському середовищі.
Історична біографістика є сферою зацікавлення О.Й. Стасюк, М.В. Романюка, О.І. Луцького, Ю.Д. Зайцева, М.Р. Посівнича, М.І. Гавришко, які вивчають діяльність постатей, котрі формували історію України, їхню долю та внесок у державотворчі процеси на українських землях. Серед таких постатей – повстанський поет Михайло Дяченко – «Марко Боєслав», провідний ідеолог збройного підпілля ОУН та УПА Петро Федун – «Полтава», лідер Закордонних частин ОУН Степан Бандера, керівні та рядові учасниці збройної боротьби ОУН, дисиденти і сучасні політики.
У контексті сучасних викликів в історичній науці у відділі дедалі поширенішими стають мікроісторичні та гендерні дослідження (М.В. Романюк, І.І. Черчович, М.І. Гавришко).
Лише за останні десять років відділ новітньої історії та його співробітники видали понад 1000 друкованих праць, серед яких 2 колективні монографії («Галичина: історія, політика, культура. В 11-ти томах. Т. 6. Перша світова війна» (2016), «Взаємодія інституцій держави і громадянського суспільства в Україні у другій половині ХІХ – ХХ ст. Західні землі» (2017)) та понад 20 індивідуальних монографій, зокрема: «Консолідаційні процеси національно-державницьких сил Західної України (1923–1928)» (І.Я. Соляр, 2010), «Зовнішні орієнтації національно-державницьких партій Західної України (1923–1939)» (І.Я. Соляр, 2011), «Петро Федун – «Полтава» – провідний ідеолог ОУН та УПА» (М.В. Романюк, 2009), «Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1937–1953)» (М.В. Романюк, 2016), «Воєнно-політична діяльність ОУН в 1929–1939 рр.» (М.Р. Посівнич, 2010), «Підпільні друкарні ОУН (1941–1953 рр.)» (О.Й. Стасюк, 2011), «Західні землі України: шлях до незалежності» (О.І. Муравський, 2011), «Львів і львів’яни: український соціум та промисел (20–30-ті рр. ХХ ст.)» (О.І. Пасіцька, 2014) та ін.
Значний досвід та постійні напрацювання в галузі археографічної роботи мають М.В. Романюк, М.Р. Посівнич, О.І. Луцький, О.Й. Стасюк, зусилля яких зосереджені на оприлюдненні невідомих документів збройного підпілля ОУН і УПА та загалом періоду панування на західноукраїнських землях тоталітарних режимів. Зазначимо, що у доробку співробітників відділу за останній період 14 збірників документів. Підготовлено двотомник праць провідного ідеолога збройного підпілля ОУН та УПА Петра Федуна – «Полтави» «Концепція Самостійної України» (М. В. Романюк, 2008, 2013), два томи повстанських документів до теми «Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі (1939–1953 рр.)» («Літопис УПА. Нова серія. Т. 23: Золочівська округа ОУН: Документи і матеріали референтури СБ. 1944-1951» (М. В. Романюк, 2013); «Літопис УПА. Нова серія. Т. 24: Золочівська округа ОУН: Організаційні документи. 1941-1952» (М. В. Романюк, 2014), архівно-кримінальна справа Головного Командира УПА Василя Кука – «Леміша» («Літопис УПА. Нова серія. Т. 27: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1949–1956. – Кн. 3» (М. В. Романюк, 2017) тощо.
Важливим доповненням до висвітлення історії України є науково-популярні книги, а саме: «Степан Бандера» (Посівнич М.Р., 2015), «Благословенні душі, що вміють випромінювати… (Зеновій Красівський і Олена Антонів)» (Зайцев Ю.Д., 2015), «Українська дивізія «Галичина» (Львівщина): історія, спогади, світлини» (Романюк М.В., 2016) та ін.
Завдяки праці співробітників відділу новітньої історії, які є упорядниками, головними та науковими редакторами періодичних видань відділу та Інституту підготовлено 20 випусків (5 тематичних випусків журналу «Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність», 3 випуски «Новітньої доби», 2 випуски «Історичних та культурологічних студій», 10 випусків «Українського визвольного руху»).
Працівники відділу активно співпрацюють з науковими установами за кордоном, де беруть участь у роботі міжнародних конференції (О.Г. Аркуша (Польща, Словаччина), М.І. Гавришко (Австралія, Англія, Німеччина, США), О.В. Лукачук (Литва), О.Й. Стасюк (Білорусія), проходять фахове стажування (О.І. Пасіцька – Центр Східноєвропейських Студій у Варшавському університеті; М.І. Гавришко – Гамбурзький інститут соціальних досліджень) тощо. Над реалізацією спільних проектів з науковими установами Німеччини, США та Канади працюють М.В. Романюк , О.Й. Стасюк, М.І. Гавришко, М.Р. Посівнич та ін.
Співробітники відділу (О.Г. Аркуша, Ю.І. Шелеп) брали участь у колективному проекті «Інформаційна база даних «Міські голови Львова»; вони є промоутерами та виконавцями всеукраїнського проекту «Лицарі ОУН та УПА» (Посівнич М.Р., Романюк М.В.), який покликаний вшанувати пам’ять нагороджених у 1940-1950-их роках учасників українського визвольного руху: відновлень повстанських нагород та вручень їх нащадкам; завдячи чому зреалізовано на практиці систему нагород УПА та збройного підпілля ОУН.
Відділ новітньої історії проводить активну науково-консультаційну роботу, орієнтуючись на цільові аудиторії, а саме: вищі органи виконавчої та законодавчої влади, їхніх представників та окремі підрозділи, органи місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування, правоохоронні органи, заклади вищої освіти, спеціалізовані вчені ради академічних установ історичного профілю та вищих навчальних закладів, вчителів історії під час проходження курсів перекваліфікації та вдосконалення в інституті післядипломної педагогічної освіти, академічні та наукові установи іншого профілю, аспірантів, докторантів та здобувачів, режисерів-документалістів та редакторів історичних інтернет-майданчиків, працівників музейних установ, видавництва та грантові середовища, громадські установи та організації.
У рамках популяризації наукових надбань відділу та досліджуваної тематики загалом відділ тісно співпрацює з науковими та освітніми установами НАН України та МОН України, є організатором щорічних міжнародних наукових конференції «Проблеми дослідження українського визвольного руху ХХ століття», участь в якій традиційно беруть фахівці з України та з-за кордону – Словаччини, Чехії, Литви, Польщі, Білорусії тощо.
Персональний вклад наукових співробітників відділу в розвиток історичної науки високо оцінено державними та громадськими установами і організаціями. 2008 року Указом Президента України завідувачеві відділу І.Г. Патеру присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки України. Науковці відділу новітньої історії були відзначені Обласною премією імені Степана Бандери Львівської обласної ради (М.Р. Посівнич, 2013; М.В. Романюк, 2017), Премією НАН України для молодих вчених (О.І. Пасіцька, 2016), Премією Літературно-наукового фонду Воляників-Швабінських Фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку (М.В. Романюк, 2017), Премією імені Ірини Калинець Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого (Ю.Д. Зайцев, 2017). Указом Президента України № 351/2018 наукового співробітника відділу М.Р. Посівнича за значний особистий внесок у національне відродження та побудову Української держави відзначено орденом «За заслуги» III ступеня.
Науковці відділу новітньої історії активно продовжують свою роботу скерувавши творчий потенціал у русло дослідження вкрай актуальних проблем міжнаціональних відносин на західних землях України, освіти національних менших, ролі військово-цивільних адміністрацій у час війни та історії українського визвольного руху середини ХХ ст.
