Портрет Андрія Розумовського. Австрійський художник Йоганн Лампі, ХІХ ст. Музей історії мистецтв. Відень.
Юлія Фурсова
Загарбницька політика росії щодо Української держави має глибоке коріння. Промовистим прикладом такої боротьби є гетьманська столиця Батурин, яка потрапила на жертовний вівтар виступу гетьмана Івана Мазепи проти москви восени 1708 р. Місто, яке більш ніж півстоліття було адміністративним центром, та відзеркалювало кращі здобутки України ХVІІ-ХVІІІ ст. вщент зруйнували російські війська за європейський напрям розвитку, який обрала Українська держава на чолі Івана Мазепи. Про ці жорстокі події писали всі європейські видання, так само як і сьогодні всі говорять про Бучу, Бородянку, Маріуполь ….
Сьогодні ми не маємо сумніву, що Україна вистоїть та відновиться.
Так сталося і з Батурином у середині ХVІІІ ст., завдяки старанням гетьмана Кирила Розумовського. Він добре розумів, що Батурин було символом боротьби українців за власну незалежну державу. Наслідком системної роботи гетьманського уряду стало повернення Батурину статусу столиці впродовж 1750-1764 рр. Саме з Батурина Кирило Розумовський керував державою, зробивши спробу відродити її у повній самостійності. Відомий історик О. Оглоблін влучно охарактеризував діяльність гетьмана: «Це була доба останнього піднесення старої козацько-гетьманської держави, доба економічного зростання Лівобережної Україні та буяння української національно-політичної думки, доба блискучого розквіту української культури та мистецтва». Кирило Розумовський докладав неабияких зусиль для розбудови як Української держави так і гетьманської столиці.
Палацово-парковий ансамбль гетьмана Кирила Розумовського в Батурині. Фото 2020 р.
У 1764 р. після скасування гетьманського устрою, Кирило Розумовський змушений був залишити Україну. Проте, не зважаючи на труднощі, до Батурина він повертався при першій нагоді. З Батурином пов’язав своє життя і його син Андрій.
Хто ж такий Андрій Розумовський? Чому нам важливо знати його зв’язок з Батурином?
Його життєвий шлях добре відомий у Європі. Андрій Розумовський без перебільшень фігура європейського політичного масштабу другої половини ХVІІІ — початку ХІХ ст., один із керівників та організаторів Віденського конгресу. Він відіграв суттєву роль у становленні світового імені Людвіга ван Бетховена, рекомендуючи його високим особам та підтримуючи матеріально.
У нашій публікації ми розкриємо читачу батуринські сторінки життя Андрія Розумовського.
Перш за все варто наголосити, що життєвий шлях гетьманського сина – Андрія Розумовського розпочався 22 жовтня 1752 року., в м. Глухові, що за 80 кілометрів від Батурина. Сьогодні за браком багатьох джерел ми можемо лише здогадуватися чи бував маленьким хлопчиком Андрій на батуринській землі.
Достовірні відомості щодо його перебування у Батурині фіксуються 1776 р., коли у свідомому 24 річному віці Андрій приїздить до гетьманської столиці. Його перебування у місті дало можливість, перш за все побути в сімейному колі.
Знову до батьківської оселі його приводить доля у 1799 р. У цей час його батько Кирило Розумовський уже постійно проживав у Батурині, адже усвідомлено повернувся, щоб прожити тут останні роки і навіки спочити. Андрій та інші діти поважали думку батька і звісно підтримували його у непростий період життя. Довготривале перебування Андрія в Батурині дало йому можливість спілкуватися з батьком, близько познайомитися з традиціями народу, оглянути Батуринську економію. До прикладу, у листах Андрія до дужини ми знаходимо відомості, що кожної п‘ятниці разом з батьком він відвідує церковну службу, зазначає що постійно читає книги, зокрема Євангелія. У 1800 р. Розумовський залишає батьківську домівку.
У 1803 р. гетьман Кирило Розумовський помер. Своїм місцем поховання він обрав Воскресенську церкву, яку збудував поряд з Мазепиною Цитаделлю – там, де навіки спочили борці за незалежність України 1708 р. Це був символічний вчинок гетьмана, тим самим він зробив це місце пам’ятним для багатьох наступних поколінь.
Надгробок гетьмана Кирила Розумовського. Скульптор Іван Мартос. Фото 1930 р.
Навіть після смерті батька, Андрій не втрачає зв’язку з Батурином впродовж 33 років. Так, згідно батьківського заповіту, він став повноцінним власником батуринської економії та палацово-паркового ансамблю. Одним з важливих вчинків Андрія щодо пошанування пам’яті батька стало замовлення для нього у скульптора Івана Мартоса виготовлення надгробного пам’ятника.
Батьківська спадщина дозволила Андрію реалізувати його давні плани. Так, на його замовлення архітектора Лії Монтойе в 1806 р. в центрі Австрійської столиці був зведений розкішний палац. Потяг до музики, привитий батьком надав можливість Андрію у 1808 р. організувати квартет, який до речі називали квартетом Бетховена, бо досить часто його репертуар складався із щойно створених творів Людвіга ван Бетховена. Можемо стверджувати, що саме батьківська спадщина допомогла Андрію вписати прізвище Розумовських в світове музичне мистецтво. Його постійна підтримка Бетховена вилилась в те, що композитор, як знак вдячності у 1808 р. присвятив симфонію № 5, саме Андрію Розумовському.
Навіть будучи далеко за межами України, не забував Андрій сприяти і культурному розвитку Батурина. З Відня він відправив співаків на службу в Воскресенську церкву, усипальницю його батька. Не виключено, що саме про цих співаків було зазначено у спогадах подорожуючих у 1810 р.: «я залишився на півдоби зайвого у Батурині, щоб їх почути. Вони при мені співали обідню. Справді, я не чув такої солодкої гармонії: які ніжні голоси! Яка музика!».
Вже на схилі свого життя, у 1819 р., Андрій вирішує відвідати Батурин та познайомити дружину Константину зі своєю Батьківщиною. Буденне життя в Батурині було розміреним, про що залишила відповідну інформацію в своїх мемуарах Лулу Тюргейм, сестра його дружини, що також відвідувала Батурин: «…життя у Батурині спокійне та мирне, ми постійно зайняті прогулянками…», «…опів на третю ми обідаємо, …після вечері супроводжуємо Розумовського на полюванні». Окрім того, відомо, що Андрій оглядав стан справ суконної та свічкової мануфактури, кінного заводу.
Володів Батуринською економією Андрій Розумовський до своєї смерті 1836 р., він був останнім господарем Батурина з роду Розумовських. Своєю дипломатичною та меценатською діяльністю Андрій вписав прізвище Розумовських в європейську історичну спадщину. А в Батурині до сьогодні є палацово-парковий ансамбль власником якого він був впродовж свого життя.
