19 травня 2023 року на 30-й позачерговій сесії Полтавської міськради у межах процесів деколонізації перейменовано провулок, у назві якого звеличувався генерал-фельдмаршал і канцлер російської імперії Бестужев. У новій назві пошановано Олександра Орлова – одного із фундаторів та директора Полтавської гравіаметричної обсерваторії у 1926-34 рр та у 1938-51 рр., видатного українського астронома, академіка. Ухвалі міських обранців передувало он-лайн голосування полтавців на інтернет-платформі «Едем». Більшість учасників інтернет-волевиявлення підтримало увічнення пам’яті астронома. Ініціатива нової назви належить професору, учаснику міської топонімічної групи при Інституті розвитку міста Леоніду Булаві. Далі уривок з його книги «Павленки і Тарновщина».
Орлов Олександр Якович (1880– 1954). Астроном, геофізик. Академік Української Академії Наук (УАН) (1919). Член-кореспондент (1927). Заслужений діяч науки (1950). Після закінчення в 1902 р. фізико-математичного факультету Петербурзького університету працював в обсерваторіях Пулково, Тарту, Одеси; займався викладацькою діяльністю. Стажувався в астрономічних закладах країн Заходу. У 1915 році захистив докторську дисертацію (результати спостережень за місячно-сонячними деформаціями Землі).
Засновник відомої в науковому світі школи українських дослідників із глобальної геодинаміки. Виявив повільні неполярні зміни широт, розробив метод визначення координат полюса за спостереженнями однієї станції. Одним із перших почав вивчення Землі як складової системи, що перебуває під впливом зовнішніх сил. Творець геодинаміки та видатний гравіметрист, який у 1954 за даними астрономічних спостережень уперше визначив параметри такого глобального явища, як віковий рух геофізичних полюсів Землі.
Організатор та перший директор Головної української астрономічної обсерваторії Академії Наук (1944–1948; 1950–1951). Наприкінці 1925 р. оселився в Полтаві. Тут під його керівництвом почалась розбудова першої в Україні наукової установи астрономо-геофізичного профілю – Полтавської гравіметричної обсерваторії ВУАН (нині Полтавська гравіметрична обсерваторія Інституту геофізики імені С.І. Субботіна НАН України). Був її директором (1926–1934, 1938–1951), проживав на її території. У час, коли йому й обсерваторії загрожували комуністичні репресії, виїжджав до Москви (1934–1938), де працював у Державному астрономічному інституті ім. П.К. Штернберга і в Геодезичному інституті. Одночасно з дослідженнями в Полтаві, керував проектами в інших регіонах (зокрема, на горі Піп Іван у Карпатах). У 1944 році заснував Головну українську астрономічну обсерваторію та очолював її в 1944-1948 і 1950-1952 рр.
На фасаді будинку Полтавської гравіметричної обсерваторії (вул. Мясоєдова № 27/29) в 1984 р. установлено меморіальну дошку Олександрові Орлову (скульптор В.І. Білоус).
Представництво УІНП в Полтаві (за матеріалами книги Леоніда Булави «Павленки і Тарновщина»)
