30 років тому Верховна Рада прийняла Постанову «Про Державний прапор України»

«О, прапор наш, Вкраїни стяг шовковий, як сяєш ти в повітрі золотім! І хто б сказав, скільки страждань і крові блищать слізьми у полиску твоїм!»

Державний Прапор є одним із державних символів певної країни. Це стяг правильної геометричної (частіше прямокутної) форми із спеціальним забарвленням. Кольори прапора відбивають національні традиції, які ідентифікують певну територію протягом тривалого історичного періоду. 30 років тому, 28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Державний прапор України».

«Затвердити Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3», – зазначено у Постанові народних обранців.

Від Русі-України до європейської «весни народів»

Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще у часи древньої Київської держави Русь. Князь київський Володимир Великий мав власний герб – золотий Тризуб на синьому фоні. Прапор Руської землі був переважно червоний із золотим тризубом. Корогва Галицько-Волинського князівства блакитного кольору із золотим левом. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького вироблялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносився хрест, зорі, зброя, постаті святих.

Утвердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося у 1848 р. Сталося це під час європейської «весни народів». У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. Відтоді прапори в національних кольорах почали використовувати під час проведення Шевченківських та інших свят. Використання синьо-жовті прапорів на Наддніпрянщині стало можливим після революції 1905-1907 років. На час повалення царизму ці барви були вже звичним і загальновизнаним елементом української національної символіки.

Прапор Української революції 1917-21 рр.

25 березня 1917 р. під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді в Петрограді, а 1 квітня 1917-го учасники української національної маніфестації в Києві несли 320 національних прапорів. Солдати-українці київського гарнізону несли синьо-жовті знамена з написами: «Вільна Україна», «Вічна пам’ять борцям за волю» тощо. Незабаром синьо-жовті прапори стали обов’язковим атрибутом всіх зібрань української громадськості у різних містах України та колишньої Російської імперії. Влітку 1917 р. під синьо-жовтим стягом вирушав на фронт перший український підрозділ – полк ім. Гетьмана Богдана Хмельницького.

Офіційно прапор затвердили в Тимчасовому законі про флот УНР 27 січня 1918 р. Прапором торговельного флоту визначалося «полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах». Прапор військового флоту відрізнявся лише наявністю блакитного Тризуба в кряжі верхньої блакитної смуги.

29 квітня 1918 р. на есмінцях та лінкорах, що базувалися у Севастополі, були підняті українські прапори. Флагманський корабель «Георгій Побідоносець» подав сигнал про підняття прапору над українським Чорноморським флотом. До Києва та німецького штабу надіслано відповідні повідомлення. Зокрема, в телеграмі до Києва зазначалося: «Цього числа Севастопольська фортеця і флот, що перебувають у Севастополі, підняли українські прапори». Незабаром Центральна Рада надіслала відповідь на радіограму М, в якій прохали видати наказ про підняття українських прапорів в Керчі до 8-ої години 30 квітня.

За гетьмана Павла Скоропадського на блакитно-жовтій основі формувалися різні службові прапори. 16 липня 1918 р. гетьман затвердив військовий прапор Української Держави. 13 листопада 1918 р. Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної республіки синьо-жовтий стяг.

За Директорії УНР, яку очолював уродженець Полтави Симон Петлюра, також використовувався прапор у синьо-жовтих барвах. Леся (Лариса) Петлюра — українська поетеса, єдина дочка Симона Петлюри, творча особистість залишила поетичний слід на великому шляху українців до Правди і Волі. Ось її вірш «Прапор»:

«О, прапор наш, Вкраїни стяг шовковий,
Як сяєш ти в повітрі золотім!
І хто б сказав, скільки страждань і крові
Блищать слізьми у полиску твоїм!
А скільки щастя в полиску яскравім!
Скільки в нім віри, сонця і змагань!
До правди й сили, до міцної волі
Скільки посвят й великих поривань!
Як маєш ти! У лопоті шовковім
Палкі, таємні шелести вогню,
Й шумлять в тобі козачі корогови,
Що в бій несли Пречисту Покрову.
В твоїх складках двобарвної тканини
Є дух боїв і гостре сяйво лез,
А разом — мир і правда України,
Простори нив і моря синій плес.
О, стягу наш, освячений стражданням,
О, гасло чину й хвилі забуття!
В майбутнім хай тобі буде надбанням —
І наші вчинки, й розум наш, і завзяття!»

Після приходу більшовиків та остаточного приєднання України до СРСР, синьо-жовтий прапор було заборонено.

Прапор Карпатської України і УПА

20 березня 1920 р. ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор Підкарпатської Русі (яка увійшла до Чехословаччини). У 1934 році чехословацька влада заборонила використовувати прапор. На це представництво українців обурилося: «Ми маємо свій прапор… його історія сягає глибоко в минувшину нашого народа, аж на тисячу років назад… прапора уживав наш князь Лаборець, а потім Федір Корятович. …По світовій війні народні ради з огляду на історичні традиції проголосили синьо-жовті барви за барви підкарпатської Русі й нашого народу». 15 березня 1939 р. Сейм Карпатської України, що відбувся у Хусті затвердив синьо-жовтий прапор Карпатської України.

ОУН та її попередниця – Українська військова організація (УВО) у своїй діяльності використовували національний прапор. У листопаді 1928 р. до десятої річниці Листопадового чину у Львові над собором св. Юра українські активісти вивісили синьо-жовтий прапор з написом «УВО». Згодом так само вчиняли і ОУНівці, послуговуючись червоно-чорним та національним прапорами. На початку 1930-х рр. з’явився гімн ОУН, де є слова: «Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий нарід свій».

У квітні 1941 р. Другий Великий Збір ОУН визнав синьо-жовтий прапор національним українським прапором. Влітку 1941 року національні прапори майоріли в селах під час проголошення Акта відновлення української держави.

14 жовтня 1947 р., коли вперше відзначалося Свято Української Повстанської Армії (УПА), Головний осередок пропаганди ОУН зобов’язав підпільників розвісити по населених пунктах синьо-жовті і червоно-чорні з емблемою прапори. «Присягу після вишколу молоді стрільці приймали в Нижньому Березові. Засніжений ліс і недалекі скуті морозами гори були свідками того врочистого дійства. Стрій підтягнутих стрільців утворив чотирикутник. Над головами легенько лопотіли на січневому вітерці блакитно-жовтий і червоно-чорний прапори», – так описував присягу сотні УПА «Дністер» Василь Блясецький.

Отже, УПА використовувала національну символіку – синьо-жовтий прапор і Тризуб Відповідно, й популярна в УПА пісня «Гей-гу, гей-га…» співалася у тому варіанті, де вони фігурують. Зокрема, такий текст вміщений у виданому УПА-Північ у 1946 році співанику «Грими могутня пісне»:

Прапор блакитно-жовтий – це наше все добро –

Блакитне ясне небо і хвилі морських вод.

Тризуб Володимира золотом миготить…

Любов до України нам каже побідить!

Гей-гу, гей-га! Нам каже побідить!

Народний Рух – локомотив боротьби за відродження забороненого символу

У СРСР, за російсько-комуністичного тоталітарного режиму український прапор був елементом спротиву. У другій половині ХХ ст. були, хоч і поодинокі, спроби піднести український прапор. Зокрема, 1 травня 1966 р. над будинком Київського інституту народного господарства у Києві (нині КНЕУ) замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Задум тих, хто це зробив, полягав у наступному. Будівля розташована біля заводу «Більшовик». Робітники та студенти зранку будуть формувати колони для першотравневої демонстрації і побачать прапор. Це мало викликати резонанс. Через дев’ять місяців КГБ вдалося знайти хлопців, які вивісили прапор. Це були студент вечірнього відділення наргоспу Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони отримали 3 та відповідно 2 роки комуністичних таборів суворого режиму.

Кінець століття. «Імперія зла», як називав СРСР Рональд Рейган, тріщить по швах. 26 квітня 1989 р. у Львові під українським прапором проходив мітинг пам’яті Чорнобильської трагедії. 22 травня 1989 р. у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор. Локомотивом боротьби за відновлення української державності і забороненої «петлюрівсько-бандерівської» символіки стає Народний Рух України. 8-10 вересня 1989 року. Київ. Актова зала політехнічного інституту. Маєво синьо-жовтих прапорів. Установчі збори Народного Руху України. Це була перша громадсько-політична сила, яка стала альтернативою Компартії. 23 березня 1990 р. синьо-жовтий прапор з’явився над Тернопільською міськрадою. 3 квітня 1990 р. – над Львівською міськрадою. 24 липня 1990 р. у Києві блакитно-жовтий прапор був урочисто піднятий над будинком міської ради. Полотнище було попередньо освячене у Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.

24 серпня, після проголошення Акту незалежності України, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. А 4 вересня 1991 р. національний синьо-жовтий прапор піднято над Верховною Радою України.

У статті 20 Конституції України за пропозицією фракції Народного Руху України на чолі із В’ячеславом Чорноволом вказано, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Отож, протягом 20 і 21 століть ст. блакитно-жовтий прапор пройшов тернистий, але й переможний шлях до народного визнання. Найбільші історичні події державотворення, боротьби за незалежність, акції протесту та непокори відбувалися під національним стягом. Саме під українським прапором мільйони українців боронили свою державу від проросійського режиму Януковича під Революції Гідності. Саме під українським прапором загинули Герої Небесної Сотні. Саме синьо-жовтий прапор став з 2014 року стягом, під яким захищають країну в російсько-українській війні, стягом, за який героїчно полягли 4 тисячі 532 українських воїни-захисники.

Чотири цікаві факти про національну святиню

Першими синьо-жовтий стяг на одну з найвищих гімалайських вершин Манаслу (8156 метрів) підняли харків’яни – Сергій Бершов та Віктор Пастух. «Не заспокоюся, доки не увіб’ю свій бандерівський льодоруб у вершину Евересту», – писала у соцмережі Ірина Гулай з Мукачева. І їй це вдалося. Ірина стала першою українкою, яка у 2016-му підкорила найвищу точку планети Еверест (Джомолунгма) та розгорнула там український прапор і вишитий рушник. Вона ще й примудрилася у найвищому таборі приготувати бограч. 2016-го луцькі альпіністи Олександр Оришко, Денис Песков, Юрій Гаврилюк та Андрій Єрко встановили український прапор на найвищому на Землі вулкані Охос-дель-Саладо (майже 7 тисяч метрів), що у Південній Америці, між Чилі та Аргентиною.

У 1997-му український прапор побував у космосі.

Українець Леонід Каденюк у складі екіпажу американського шатла «Колумбія» здійснив політ у космос й узяв із собою на орбіту Землі прапор, державний герб, «Кобзар» Шевченка, портрет українського ракетобудівника Михайла Янгеля, диск групи «ВВ». Усі члени екіпажу підписали сертифікат, який доводить, що ці речі побували в космосі. На борт космічного корабля астронавтам дозволяють брати речі, які мають для них особливу цінність. Астронавтка NASA Гайдемарі Стефанишин-Пайпер вибрала емблему Пласту та невеликий прапор України. Гайдемарі не виносила його у відкритий космос, а виставила в ілюмінатор у кабіні. Гайді Стефанишин-Пайпер – донька українського емігранта з Львівщини, вихована в українських традиціях, нині входить до українського Пласту. Вона служила у Військово-морських силах США, стала восьмою жінкою в світі, яка вийшла у відкритий космос.

1993-го на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» (флагман Військово-морських сил України) відбулося урочисте підняття військово-морського прапора України. У червні 1994-го фрегат розпочав перехід з Севастополя до Руану (Франція). Тут він представляв ВМС України на відзначенні 50-ї річниці висадки військ союзників у Нормандії в часи Другої світової війни. Так відбувся перший похід українського бойового корабля навколо Європи (близько 3900 миль). В Руані зібралися кораблі з 30 країн світу, а «Гетьман Сагайдачний» став одним із найпопулярніших кораблів свята. За час візиту його відвідали понад 10 тисяч гостей. У 1996-му він здійснив перший трансатлантичний похід кораблів ВМС України до США в порт Норфолк. Під час окупації Криму Росією екіпаж корабля не зрадив присязі.

В російсько-українській війні український прапор став не лише символом боротьби, маркером «свій-ворог», а ще й оберегом. Так, бойове знамено 12 батальйону тероборони пережило чисельні артобстріли українських позицій біля Луганська та, за словами бійця батальйону Станіслава Цвєтінського, вберегло йому життя. Після чого цей стяг вирушив до Антарктиди. У складі наукової експедиції, яка мала вирушати на крижаний континент, був друг Станіслава метеоролог Олександр Полудень. Разом з ним прапор подолав відстань у майже 16 тисяч кілометрів. Після чого протягом року «оберігав» українських вчених на полярній станції «Академік Вернадський», що розташовується на острові Ґаліндез.