Центр досліджень визвольного руху публікує в Електронному архіві українського визвольного руху колекцію документів КГБ про життя й боротьбу визначного дисидента Святослава Караванського (1920—2016). Нагадаємо, відомий мовознавець, член ОУН з часів Другої світової війни, до самої смерті вів блог на сайті Українського Погляду.
30 документів НКГБ—КГБ за 1944—1970 роки, які зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ, розповідають про боротьбу Святослава Караванського за Українську державу під час Другої світової війни, дисидентську антирадянську діяльність та ув’язнення в таборах ГУЛАГу.
У дисидентський рух Святослав Караванський прийшов з лав українського визвольного руху. Протокол допиту НКГБ від 2 серпня 1944 року та анкета заарештованого розкривають біографічні дані Караванського, а також обставини його вступу в ОУН, діяльність у націоналістичному підпіллі м. Одеси під час румунської окупації та після повернення радянської влади.
Протягом 1942—1944 років під псевдо «Бальзак» Караванський очолював осередок ОУН на історико-філологічному факультеті Одеського університету, розповсюджував агітаційні матеріали та керував книгарнею, чиї прибутки поповнювали касу організації.
Післявоєнні віхи біографії дисидента відображені в повідомленнях КГБ УРСР для ЦК КПУ про діяльність Караванського та пропоновані репресивні заходи проти нього.
У повідомленні КГБ від 16 жовтня 1965 року йдеться про статтю Караванського «Про одну політичну помилку», яка викривала політику русифікації вищої школи в Україні, та звернення «До керівників компартій світу». Чекісти з’ясували, що її автора 7 лютого 1945 року Військовий трибунал Одеського гарнізону засудив на 25 років таборів за «зраду Батьківщини», тобто за участь в ОУН і контакти з румунською розвідкою.
«Перебуваючи в місцях ув’язнення, Караванський залишався на ворожих позиціях, злісно порушував табірний режим, в 1957 році брав активну участь в організації масових заворушень. За ворожі дії та дисциплінарні проступки Караванського двічі переводили на суворий режим, один раз до в’язниці на один рік і 32 рази був запроторений у карцер і штрафний барак», — писав головний кагебіст України про знаного філолога.
Оскільки 14 грудня 1960 року Караванського звільнили з Дубравлагу за амністією, чекісти пропонували відправити його досиджувати решту терміну
Але, як свідчать оприлюднені документи, Караванський не полишив боротьби. 24 вересня 1969 року КГБ повідомляв: «Перебуваючи в Дубравному ВТТ, Караванський продовжував виготовляти і розсилати нелегально наклепницькі й антирадянські документи, деякі з яких опинилися за кордоном і використовувалися в антирадянській пропаганді. За вказані дії за вироком суду Караванського відправили в тюрму № 2 м. Владимира, де також продовжував виготовляти тайнописом злісні антирадянські документи й спрямовувати їх різноманітними шляхами за межі в’язниці».
У колекції опубліковано й згадані «злісні антирадянські документи». Це — свідчення товариша по ув’язненню — учасника розкопок поховань жертв Катинських розстрілів НКВД; «10 заповідей патріота поневоленого краю», «10 заповідей патріота, силоміць покликаного до окупаційного війська». Крім того, тепер доступне онлайн «Клопотання» Караванського про притягнення міністра вищої та середньої освіти УРСР Юрія Даденкова до кримінальної відповідальності за політику русифікації вищої освіти в Україні.
Поціновувачі письменницького таланту Святослава Караванського можуть ознайомитися з його віршами «Володимирські ритми» і «Ритми Володимира» та «Вісті з Праги», що як речові докази зберігалися в матеріалах кримінальної справи.
Усю колекцію можна переглянути онлайн на сайті Електронного архіву українського визвольного руху
