Постановою Верховної Ради (ВР) «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» усунено російські і комуністичні назви з 327 населених пунктів України, в тому числі й 11-ти сіл в Полтавській області. Як відомо, після набуття чинності Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» Український інститут національної пам’яті (УІНП) підготував перелік назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики. До списку увійшли й ті села Полтавщини, де назви були похідними від назв російських міст та прославляли осіб й події, що повʼязані із утіленням російської імперської політики.
У назві села Глобинської громади увічнено земляка- геніального картографа Юрія Лозу
Постановою ВР село Новомосковське у Глобинській міській громаді Кременчуцького району перейменовано на село Лоза.
Назва Новомосковське – незаконна символіка російської імперської політики, оскільки було похідним від назви Москва, тобто столиці держави-окупанта. На жаль, у громаді не змогли визначитися із пропозицією нової назви і поданням її до ВР у встановлений законодавством термін-з 27 липня 2023 року по 27 січня 2024 року. Тож, парламент розглянув подання УІНП. Автор ідеї щодо нової назви – співробітник відділу аналізу українського державотворення УІНП, кандидат історичних наук Богдан Короленко.
У новій назві села увічнено пам’ять Юрія Лози –уродженця міста Глобине, видатного українського науковця, історика-картографа, активного учасника декомунізаційних процесів 2016 року, автора пропозицій з відновлення історичних назв цілої низки населених пунктів України, в тому числі й міста Горішні Плавні на Полтавщині. А ще – редактора історичних атласів та мап адміністративного устрою українських земель, присвячених Києву й окремим регіонам України, її історії та сучасності.
Народився Юрій Лоза 31 січня 1950 року в м. Глобине Полтавської області в родині вихідців із давніх козацько-шляхетських родів. Глобинську середню школу №1 закінчив із золотою медаллю. У 1967 року вступив на географічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у чотирьох київських установах: науково-редакційному картоукладальному підприємстві, українському енциклопедичному видавництві, кооперативі «Картінформ», а потім і до кінця життя головним редактором картографічного видавництва «МАПА». Юрій Лоза створив кілька туристських карт і туристичних планів міст, неодноразово перевиданих українською та іншими мовами. Це зокрема, туристичні плани Києва і Львова, що перевидані англійською, німецькою, французькою мовами. Уклав твори навчальної тематики— фізичні й економічні мапи областей України, кілька десятків політико-адміністративних карт областей України.
За його оригінальним проектом було видано серію адміністративних мап областей України у державному науковому видавництві «Картографія». Підготував і видав у кінці 1970-х років мапи про земельні ресурси та природні заповідні ресурси України. В атласному картографуванні першими авторськими і редакторськими набутками Юрія Лози стали два тематичні атласи, перші з подібних видань в Україні: шкільний атлас адміністративної області (Київської) і туристський атлас міста («Київ. Атлас туриста»).Тоді ж опрацював концепцію і здійснив редакторську підготовку кількох карт адміністративних областей України у масштабі 1:400 000. За його концепцією інші редактори здійснили решту серійних видань адміністративних мап областей України. За час роботи на картографічному видавництві «МАПА» підготував карти «Пам’ятки Києва, знищені у ХХ столітті» 1991 р., «Україна. Оглядова мапа. Мірило 1:1 000 000» 1994 р., серію шкільних атласів з історії України, серії історичних атласів «Україна» для загальноосвітньої школи, «Історичний Атлас України. Найдавніше минуле. Русь (Київська держава, Галицько-Волинська держава)» 2010 р., «Територіальний устрій Русі – України (Х – ХІІІ ст.)» 2012 р., «Історичний Атлас України» 2015 р., «Оглядова мапа України» видання 2016 року.
Село Калинівка Гребінківської громади Лубенського району
Село Олексіївка у Гребінківській громаді перейменовано на село Калинівка. Олексіївка належала до Теплівської економії, яка була заснована в Російській імперії, у 1750-х роках російським діячем Григорієм Тепловим. У 1762 році він разом з Орловим і іншими прихильниками цариці Катерини взяв участь у двірцевому перевороті. Вірність Теплова була щедро нагороджена російською імператрицею Катериною II: став одним із ключових діячів у її уряді, у 1767 році одержав чин таємного радника (який дорівнювався військовому чинові генерал-лейтенанта), а у 1773 році отримав 1149 десятин землі біля Петербургу. Помер Григорій Теплов 1779 року і похований в Олександро-Невській лаврі. Залишив велику спадщину — маєтки у різних місцях Російської імперії, зокрема синові Олексію дісталася Теплівська економія у Пирятинському повіті. Село назване іменем сина його засновника Олексія Григоровича Теплова (1763-1826), російського сенатора, правителя Харківської губернії Російської імперії
Нова назва – результат громадського слухання жителів села. Воно відбулося 12 грудня 2023 року. Саме тоді селяни запропонували назву Калинівка. Адже на їх думку і на думку етнологів: «Калина – етнонаціональний символ України, що уособлює красу, кохання, материнство, кров, безсмертність роду, вогонь, національне відродження, життя, любов до Батьківщини. Це механізм кодування етнічної культури українського народу, цвіт його душі, осердя козацького духу».
Пологи і Долинне-історичні назви
Село Червоні Пологи у Лубенській міській громаді Лубенського району перейменовано на село Пологи, а село Червона Долина Полтавської міської громади Полтавського району на село Долинне.
Червоний – прикметник, що використовувався червоною ленінською росією та окупаційним ворожим комуністичним режимом СРСР для маркування публічного простору. У цьому випадку цей прикметник –це символ встановлення радянської влади, зокрема російсько- більшовицької інтервенції на територію України, збройної боротьби Червоної армії проти Української Народної Республіки під червоним прапором комуністичної партії. Приставки «Червоні» з’явилася після встановлення радянської влади. Історичні назви-Пологи і Долинне. Так ці села й називалися протягом століть.
У Великосорочинській громаді замість російських декабристів селище Мирне
Селище Декабристи парламентарі перейменували на селище Мирне. Цьогоріч на 43-ій позачерговій сесії Великосорочинської сільської ради Миргородського району затверджено рішення «Про перейменування селища Декабристів», яке 2 лютого було надіслано на розгляд парламенту. Адже більшість учасників громадських слухань з цього селища висловилися за таку назву.
Чому було варто прибрати назву «Декабристи»? Цей термін, який упроваджували в часи СРСР у назви географічних об’єктів, походить від назви місяця (російською – декабрь), коли на росії відбулося організоване групою опозиційно налаштованих дворян повстання (14 за старим стилем) грудня, 1825 року в Санкт-Петербурзі) задля зміни державного ладу в імперії. Незважаючи на існування філій російського декабристського руху в Україні, його програми не передбачали політичної, культурної та державної окремішності для українського народу. Скажімо, розроблений керівником Південного товариства в Тульчині Павлом Пестелем проєкт конституції – «Руська правда» – був наповнений імперським духом і не визнавав за народами, які населяли Російську імперію, права на окреме політичне існування. Згідно із програмою Північного товариства в Санкт-Петербурзі, викладеної в «Конституції» декабриста Микити Муравйова, росія перетворювалася на федеративну державу в складі 15 штатів, було передбачено поділ українських земель на 2 федеральні штати – Чорноморський зі столицею в Києві та зі столицею в Харкові. Українців Пестель вважав частиною «корінного російського народу». Програма Товариства з’єднаних слов’ян (заснованого 1823 року у Новограді-Волинському), передбачала утворення федеративного союзу слов’янських республік із демократичним ладом, але ж українців так само не визнавала як націю і визначала як… росіян.
Село Єднання у Кобеляцькій громаді
Рішенням ВР затверджено ініціативу 41-ої сесії Кобеляцької міської ради щодо перейменування села Чкалове Полтавського району на село Єднання. Назва символізує соборність, єдність українців, ідею єднання довкола національної ідеї, ідею об’єднання Української нації в протистоянні хижим московським ордам.
А от росіянина чкалова «потопили», тобто послали відомим курсом «руского воєнного корабля». Або ж говорячи сухою мовою законодавства у сфері національної пам’яті: «відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 деколонізаційного закону під усунення з публічного простору підпадають назви, що присвячені особам, які брали участь або сприяли реалізації імперської політики». Серед них—Валерій Чкалов, льотчик СРСР, уродженець с. Васильово Горьковської області Росії. У Червону Армію ленінської росії пішов служити у 1919 році. У 1921 році Чкалов домігся направлення на навчання до Єгорьєвської військово-теоретичної школи ВПС, після її закінчення в 1922 року відправлений на подальше навчання до Борисоглібської військової авіаційної школи льотчиків, закінчив її в 1923 році. У 1923-1924 роках, відповідно до тогочасної практики підготовки військових льотчиків також проходив навчання і в Московській військово-авіаційній школі вищого пілотажу, а потім у Серпуховській вищої авіаційній школі стрільби, бомбометання та повітряного бою. У червні 1924 року росіянина Чкалова направили для проходження служби в Ленінградську Червонопрапорну винищувальну авіаескадрилью. Невдовзі був переведений з Ходинського поля в Москві на аеродром в районі міста Щолково Московської області. У 1936 року вступив до комуністичної партії радянського союзу. Учасник акції з пропаганди мілітаризму СРСР як російської імперської політики: першого в СРСР повітряного параду з прольотом над Червоною площею; 45 літаків летіли колоною по три машини в ряд, а на чолі йшов бомбардувальник ТБ-3 з бортовим номером 311, керований екіпажем Валерія Чкалова. Похований у столиці держави-окупанта Москві, урна з прахом встановлена в Кремлівській стіні.
«Пєрвий май»- гуд-бай!
Поява назв географічних об’єктів на базі поняття «1-е травня» (російською – «1-е мая»), жодним чином не пов’язана з розвитком питомо української топонімії, а була втіленням російської імперської політики у імперії зла- СРСР. Після завоювання більшовицькою Росією Української Народної Республіки імперська влада поширила на територію України відзначення 1 травня як одного з основних більшовицьких свят. Отже, святкування цього дня набуло політичного та ідеолого-пропагандистського забарвлення, тісно поєднаного з ідеєю відновлення засобами топоніміки єдиного російського імперського простору. Так, згідно з Декретом Ради народних комісарів РСФРР від 14 квітня 1918 р., „Особливій Комісії з народних комісарів просвіти і майна республіки доручається невідкладно підготувати декорування міста в день 1-го травня та заміну написів, емблем, назв вулиць, гербів і т. п. новими, що відображають ідеї й почуття революційної трудової Росії». На території України масштабні перейменування на честь «пролетарського» свята стали яскравим прикладом масової ідеологічної топонімічної агерсії, спрямованої на прославлення пролетаріату як рушійної сили Жовтневого ленінського більшовицького перевороту 1917 року.
Станом на кінець 2018 року кількість об’єктів топонімії , названих на честь 1 травня становила майже 600! А ще кілька днів тому, до Постанови ВР, в Україні налічувалося понад 60 назв населених пунктів, пов’язаних із глорифікацією «пєрвомая», зокрема в тому числі у Полтавській області: село Первомайське у Михайлівській громаді Полтавського району та села Першотравневі у Пирятинській громаді Лубенського району, Шишацькій громаді Миргородського району, Зіньківській і Чутівській громадах Полтавського району. Далі розповім про нові назви цих сіл.
Село Перевідне Пирятинської громади
Село Першотравневе у Пирятинській міській громаді ВР перейменувала на Перевідне.
У Пирятинській мерії підійшли до виконання закону і рекомендацій УІНП формально, надіславши до ВР за назву «Травневе». Там відхилили, бо нардепи логічно вважають: немає сенсу у безглуздому штампуванні по всій Україні «Травневих» замість «Першотравневих». Оскільки громада не подала вмотивовану назву, то це зробив УІНП. Як центральний орган виконавчої влади Інститут нацпам’яті отримав на це право після 27 січня ц.р. – згідно з деколонізаційним законом. На нараді УІНП підтримали мою пропозицію- Перевідне. Адже село розташоване на правому березі річки Перевід. Вона протікає у межах Прилуцького району Чернігівської області, Згурівського району Київської області та Пирятинського району Полтавської області. У долині річки Перевід розташований Березоворудський парк – визначна українська пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Річка Перевід – це права притока річки Удай (басейн Дніпра). Отже, нова назва села є похідною від назви цього гідроніму.
Село Петренки Шишацької громади
ВР підтримала ініціативу з громади. Нагадаю: рішенням 25-ої сесії Шишацької селищної ради «Щодо перейменування населеного пункту» затверджено пропозицію з перейменування села Першотравневе Миргородського району Полтавської області на Петренки. Сесійному засіданню шишацьких депутатів передувало громадське слухання жителів села, де підтримано історичну назву Петренки.
Саме так воно називалося протягом століть – аж до встановлення російсько-комуністичного окупаційного режиму СРСР. Козацький хутір Петренки засновано у 18 столітті. Також використовувалися назви Петренщина, Петренків хутір. Місцеві жителі послуговувалися назвою Петренки навіть після перейменування села комуністами на Першотравневе. Назва Петренки означена й у краєзнавчих дослідженнях про козацькі хутори Шишаччини. Козацький реєстр у складі Шишацької сотні Гетьманщини налічував чимало козаків на прізвище Петренко, від яких проводять свій рід місцеві жителі.
Село Гуляйстеп Михайлівської громади
На жаль, у Михайлівській сільській громаді Полтавського району теж попри широко оприлюднений перелік УІНП не змогли визначитися із пропозицією нової назви і вчасним поданням її до ВР. На нараді УІНП підтримали мою пропозицію перейменувати село Первомайське на Гуляйстеп.
Цю назву сформульовано на основі архівних даних про те, що на частині території сучасної Михайлівської громади існував конгломерат хуторів Жирківські, в тому числі –українські козацькі поселення – слобода Гуляй-Степ та хутір Гуляй-Степ. Російська імперська назва з’явилася у 1946 році, тобто після реокупації, вигнання гітлерівського і повернення іншого окупаційного московського комуністичного режиму. Спершу чужинська, нав’язана московитами, назва існувала як хутір Первомайськ, а потім як село Первомайське. У старій незаконній назві чітко простежувалися як порушення стандартів української мови, так і російська імперська символіка.
У довідці Державного архіву Полтавської області зазначено таке: «У довіднику адміністративно-територіального поділу станом на 1926 рік зазначена Михайлівська сільрада Машівського району Полтавського округу включала у себе слободу Гуляй-Степ та хутір – Гуляй-Степ. Станом на 1946 рік зазначена Михайлівська сільрада Нехворощанського району Полтавської області, до складу якої входив населений пункт: хутір Первомайськ Станом на 2012 рік зазначене с. Первомайське у складі Михайлівської сільради Машівського району Полтавської області».
Село Прилівщина Зіньківської громади
Постановою ВР селу Першотравневе у Зіньківській громаді Полтавського району повернули споконвічну історичну назву Прилівщина.
На жаль, у Зіньківській громаді теж, мабуть, не довго думаючи, штампонули, оте примітивне «Травневе». Оскільки Зіньківська громада не подала вмотивовану назву, то це зробив УІНП як центральний орган виконавчої влади. Інститут нацпам’яті отримав на це право після 27 січня ц.р. – згідно з деколонізаційним законом. На нараді УІНП підтримали мою пропозицію відновити назву «Прилівщина».
Так село називалося споконвіків, ще у козацьку добу. Дякую за співпрацю та професійний підхід директорці Державного архіву Полтавської області Валентині Гудим. У довідці від архівістів наведені дані про хутір Прилівщина, рішення про Молотове та зазначено: «рішенням виконавчого комітету Сумської обласної Ради депутатів трудящих від 12 липня 1957 року перейменовано село Молотове Грунського району на село Першотравневе і Молотовську сільську раду – на Першотравневу». У архівних документах заначено, що назва хутір «Прилівщина» існувала до 1928 року.
У 1928 році ворожа сталінська диктатура СРСР, ясна річ, не запитуючи думку селян, нав’язала їм назву Молотове. Так московський комуністичний режим прагнув піддати забуттю історичну назву Прилівщина та звеличити В’ячеслава Молотова — діяча злочинної комуністичної партії, голову Ради народних комісарів СРСР в 1930—1941 роках, наркома і міністра закордонних справ СРСР, одного із провідних організаторів масових репресій у СРСР-розстрілів, катувань, висилок до концтаборів ГУЛАГ. Совдепівська ворожа назва з іменем кривавого кремлівця Молотова, проіснувала 29 років. За даними архівістів назва Молотове станом на 1 вересня 1946 року фігурує у складі Молотовської сільради Грунського району Сумської області. Хрущовська «відлига» трішечки привідкрила правду про злочини сталіних-молотових та іже з ними, на місця пішли інші сигнали з Москви. Тож назва Молотове зникла назавжди, натомість селу Прилівщина комуністи нав’язали іншу совєцьку назву – Першотравневе…Російсько-українська війна за незалежність–це не лише війна за наші території, але й за українську свідомість і національну пам’ять, тож символічно, що історична назва Прилівщина відродився у час нової війни з Москвою.
Село Майдан Чутівської громади
Рішенням Чутівської селищної ради «Щодо перейменування населеного пункту» було затверджено пропозицію до Верховної Ради з перейменування села Першотравневе Полтавського району Полтавської області на Майдан.
Народні обранці підтримали ініціативу громади. Адже йдеться про увічнення видатних подій новітньої української історії-усіх трьох Майданів. Це і наш перший Майдан-студентська революція на Граніті, масштабні рухівські мітинги і демонстрації; і другий–Помаранчеві події. Це і Революція Гідності як найтриваліший і найвелелюдніший протест в сучасній історії України. Усі три Майдани творили із «насєлєнія» Українську Націю. Майдани—це логічне продовження боротьби українців за відновлення й збереження незалежності. Третій Майдан або Революція Гідності унеможливили потрапляння України у сферу впливу Кремля, ця подія—наш перший переможний бій у новітній народній російсько-українській війні за незалежність.
Олег Пустовгар, представник УІНП в Полтавській області
