Не складаються у Віктора Януковича стосунки з молоддю. Чи то кримінальна субкультура, чи то мультфільм «Шрек» тепер вже не користується популярністю. Але, після перемоги «Спасіба житєлям Донбаса» у номінації «Гасло-2011», та негостинного прийому президента на відкритті НСК «Олімпійський», їхати на відкриття «Львів-Арени» йому, зрозуміло, не хотілося. Тому Янукович побував у Львові напередодні, побажав «всіх благ» і швиденько залишив негостинне галицьке місто.
На відкритті, правда, Янукович був присутній віртуально. До уваги глядачів було запропоновано відеоролик, який детально розповідав про історію львівського футболу, але потім необачно перейшов до питання побудови стадіону. Якщо критика його авторами низької активності «помаранчевої влади» була зустрінута глухим гулом, то вихваляння активності «біло-блакитної» та її заслуг у будівництві викликала вже потужний свист. А коли на екрані з’явився особисто Янукович (запис його промови напередодні) – обурення вже не мало меж. На цьому фоні не всі навіть і помітили, що організатори «забули» про виконання Гімну України.
Ідейні уподобання, чи, точніше, антипатії більшості львівських та київських футбольних вболівальників (а фанатів – насамперед), загалом відомі. Але поступово витворюється ситуація, коли Янукович і К° своєю «діяльністю» активно консолідують молодіжне середовище, при чому – на націоналістичній основі. Як не парадоксально це звучить.
Після безуспішної боротьби з інфікуванням київським гаслом «Спасібо…» цілої країни (а боротьба, як відомо, лише сприяє рекламі та поширенню тих ідей, з якими борються), МВС не вигадало нічого розумнішого, як взятися за профілактування подібної «контртворчості» в середовищі донецьких фанатів. І робили це, як завжди, вкрай примітивно: брутально відбирали банери та плакати, влаштовували «співбесіди», вимагаючи відмовитися від «радикальних», «ксенофобських» і «націоналістичних» гасел і скандувань. В донеччан виникло закономірне запитання – а що ж такого кримінального в скандуванні гасла «Слава Україні!». Ну ж не «Слава Партії регіонів за наше щасливе дитинство!» гукати під час матчів?! Нарешті у фанатів футбольного клубу «Шахтар» здали нерви. Вони поширили заяву про оголошення безстрокового протесту у вигляді відмови від підтримки команди під час майбутніх матчів чемпіонату Україна. Причиною вказали наростання репресій з боку органів МВС.
Можливо, більшості здалося, що це емоційна заява молоді після передозування пивом. Але ні. Вже на майбутньому матчі на «Донбас Арені» з харківським «Металістом» трибуна донецьких ультрас була напівпорожньою, а присутні там вболівальники практично не висловлювали свої емоції і навіть пригальмовували спроби «випадкових гостей» активно підтримати свій клуб. Це вже стурбувало тих, хто не вболіває, а заробляє на футболі.
Заява клубу «Шахтар» була по-офіційному виваженою: «Ми проти будь-якого прояву цензури. Але при цьому треба розуміти, що дії вболівальників не повинні суперечити законодавству країни і загальнолюдським нормам поведінки. ФК «Шахтар» проти будь-яких проявів агресії, провокаційних дій, що ведуть до заворушень, використання ненормативної лексики на стадіоні та за його межами. Футбол має бути вільний від політики, екстремістських проявів та ксенофобії». Можливо, паралельне прохання до МВС не загострювати ситуацію та розмова з лідерами фанатів в неформальній атмосфері з пропозицією зійтися на тезі «ви і ми проти екстремізму, ви і ми за «Шахтар» і футбол» могла загасити конфлікт.
Можливо. Але водночас здали румунські нерви головного тренера Мірчі Луческу, мабуть, психологічно не готового до таких гострих українських реалій. Луческу заявив: «Мене дивує така поведінка. Навіщо вони приходять, якщо потім йдуть? Вони, напевно, хочуть бути головними. Але ультрас помиляються: головне – це команда … Все, про що свідчить така поведінка ультрас – те, що вони не належать родині «Шахтаря». Нам дуже шкода». Можливо, ультрас і справді не головний компонент поняття «футбол». Але клуб без вболівальників – це або історія, або дорога іграшка його власника.
Власник, Ринат Ахметов, після програного «Металісту» домашнього матчу відмовився коментувати вчинок донецьких фанів, лише роздратовано заявив, що «Шахтар» і без них може чудово обходитися, коли його підтримує весь стадіон. Незабаром спокійно оцінивши ситуацію («в Києві бешкетують, а в Донецьку моїх фанів ще й пресують?!»), господар Донбасу, мабуть, задав відповідні гострі питання.
Міська влада Донецька одразу відмежувалася від будь-яких репресій, кивнула головою у бік міліції і віддано заявила, що «готова у рамках своїх повноважень сприяти у вирішенні всіх спірних питань». Довелося давати пояснення начальству ГУ МВС України в Донецькій області. Прес-служба «припустила», що йдеться про події ввечері 17 вересня. Тоді міліцією був «відвернений несанкціонований марш» групи молодих людей, які рухалися колоною, скандували «Свободу патріотам!» і «Революція!», протестуючи проти репресій, яких зазнають представники націоналістичних організацій України. Міліція ідентифікувала ці гасла як такі, що «закликають до розпалювання національної ворожнечі». Молоді люди виявилися вболівальниками донецьких клубів «Шахтар» і «Металург» і активістами організації «Патріот України». Міліція засумнівалася у їх причетності до фанатівського середовища, оскільки «в цей день ні в однієї зі згаданих команд матчів не було».
Оскільки такі пояснення не могли нікого задовільнити, МВС продовжило давати пояснення і зізналося, що давно відстежує діяльність фанатських угруповань і відзначає зростання в них «націоналістичних» і «ксенофобських» настроїв. Окрім Донецька, «могильовці» назвали на Донеччині Маріуполь, Краматорськ, Слов’янськ. За межами регіону, окрім Львова, «українським націоналізмом» вирізнилися фани Харкова і Полтави, Миколаєва та Луганська, Дніпропетровська, Запоріжжя, Херсона і, як не дивно, «осередків руськості» Сімферополя з Севастополем.
Причиною ж активізації боротьби з проявами «націоналізму» міліція назвала наближення «Євро-2012» і «відповідні вимоги УЄФА». Можливо, Мішель Платіні і справді визначив потребу недопущення виявів ксенофобії (що є тепер компонентом офіційної політики УЄФА). Можливо, МВС «за звичкою» взялося натомість воювати з усіма націоналістами. Але навряд чи Платіні мав на увазі саме такі методи. І, мабуть, рекомендацію дружити зі здоровим глуздом не скасовував.
Здоровий глузд в МВС у цій ситуації відмовив. І воно (само того не бажаючи і не усвідомлюючи) намалювало вражаючу, об’єктивну картину поширення націоналістичних настроїв у фанатському середовищі в цілій Україні. Бажаючі легко можуть відшукати в інтернеті достатню кількість відповідних фотоматеріалів. Побачити червоно-чорну символіку в багатьох містах східної та південної України. Дізнатися, як 14 жовтня в одному з міст Донбасу відбувся футбольний турнір на честь створення УПА. А ультрас луганської «Зорі» з цього ж приводу вітають присутніх на матчі з «Ворсклою»
В Європі футбольні ультрас традиційно є «правими». Варте уваги інше: маючи всі умови, щоб єднатися до звичнішого в Донецьку чи Сімферополі російського триколору, молодь обирає червоно-чорні барви. За умови, що «традиційні» націонал-патріотичні партії та організації переважно можуть похвалитися хіба незадовільним досвідом роботи на Східній Україні, місцева молодь самостійно приходить до українського націоналізму. Завдяки футболу, завдяки політиці Януковича і К°. А тепер, завдяки рапорту відомства Могильова, всі про це дізналися.
Олекса Олич
