15 грудня у Києві має відбутися об’єднавчий помісний собор, який покликаний створити автокефальну Православну церкву в Україні. На собор було запрошено митрополита Богородського УПЦ КП Адріана, який більше 20 років витримує величезний тиск, але тримає парафію в Ногінську (Московська обл.).
Владика, який є активним членом громадської організації “Українці Москви”, вчора 11 грудня поїхав на авто до Києва. До речі їздить він сам (75 років), причому досить часто в м. Дніпро, де опікується церквою в Амур-Нижньодніпровському районі. Тиждень тому я їхав з ним з Дніпра до Москви після закінчення ХІ Світового Конгресу Українців. Владика обдаро-вував прикордонників, митників іконами і благословенням, так що проїхали без пригод. А от при нинішній поїздці Владику затримали на Сумській митниці. Митники зажадали, щоб він вніс заставу за авто (тобто розмитнив). А як буде повертатись, то гроші нібито повернуть. Таких великих грошей у Владики не було, тож він почав гукати на весь білий світ, що його запросив сам вселенський патріарх і треба зважити на це. На кордоні на це не зважили.
Зранку 12 грудня рано-вранці Владика подзвонив мені, щоб я теж приєднався до розголо-су. Я звернувся до Посольства, де отримав формальну відповідь і “поради” типу, що хай вертається, купить квиток на поїзд і їде. Також звернувся у Київ до Верховної Ради, в комісію у закордонних справах (Г. Гопко, Б. І. Тарасюк). Борис Іванович тут же запитав номер машини, паспортні дані, щоб діяти конкретно.
Потім передзвонював митрополиту, як він там на кордоні. Відповідав, що молиться. Зрештою після втручання патріарха Філарета вдалося Владиці подолати український кордон. Тож замість того, щоб Владику зустрічати на кордоні і далі урочисто доправити до Києва, його мало не завернули назад.
На жаль, представники українських установ в Росії теж подібні до митників на кордоні. Влітку “культурні представники” (директор Культурного центру Юрченко, Державне управ-ління справами) зірвали урочистий молебень до 1030-ліття хрещення Київської Русі в Куль-турному центрі. Дипломати, яких запрошували на Молебень, ніяк не відреагували, зайняли відсторонену позицію, тільки кивали, що, мовляв, митрополит Адріан не в пошані у патріарха Філарета.
Хотілося б донести до цих “представників”, що Владика в пошані у вселенського патрі-архха, в українців Росії. І замість блюзнірської завіси на вході Культурного центру треба широко відчинити туди двері і використати досвід, авторитет Владики для гуртування українців в Росії.
Навряд чи нинішні “представники” України у Москві це зроблять. Останнє – це вже до Києва, до української влади.
Надалі подамо більш детальну інформацію, як вдалося подолати митрополиту митну стіну. Коли ж Владика повернеться , послухаємо від безпосереднього учасника як творилася українська історія. А Православна помісна церква в Україні – це справді велика історія., яка буде вирішальним чинником для становлення Української держави
В. Семененко
Москва
12.12.2018 р.
