28 листопада разом із земляками-мешканцями Пенсильванії та американцями полтавці віддали шану безвинно загиблим від заподіяного тоталітаризмом Голодомору 1932–1933 років в Україні.
Церква Святого Володимира у Скрентоні. Храм, заснований на славу Великого Володимира-Хрестителя, піднісся в середмісті на Північній сьомій авеню. Скрентонська Церква Святого Володимира служить Богові й Україні щирою вірою поколінь парафіян, їхньою відданою молитвою та невтомною доброчинністю – у четверту суботу листопада молитовно вшанували пам’ять мучеників-співвітчизників, чиї життя трагічно обірвалися в Голодомор 1932–1933 років, організований сталінським режимом. У ці дні пандемії коронавірусної хвороби COVID–19 під час Богослужіння у скрентонському Свято-Володимирському Храмі в День пам’яті жертв Голодоморів в Україні вірні молилися, дотримуючись соціальної дистанції та інших карантинних обмежень.
Греко-католицька громада української Церкви Святого Володимира щороку згадує сокровенною молитвою загиблих голодною смертю земляків. Проникливе слово-пошана пам’яті замордованих Голодомором українців, як і щира молитва пароха Свято-Володимирського Храму отця Мирона Миронюка повернули парафіян у часи жахливого голоду на рідній землі й викликали в їхніх душах невимовну тугу-співчуття до долі співвітчизників, убієнних сталінізмом. Свята тиша наповнила склепіння церкви як пам’ять про знищених Голодомором-Геноцидом українців, котрих нам ніколи не можна забути, як нагадування про Голодний терор, щоб він ніколи не повторився.
«Ми вшановуємо пам’ять замучених голодом тоталітарного режиму співвітчизників 19-й рік поспіль разом із школярами, студентами й літніми полтавцями, а також у селах і містах України та поза її межами, цього разу – у Свято-Володимирському Храмі у Скрентоні», – наголосила заслужений працівник культури України, член редакційної колегії журналу «Українка у світі» Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, голова Полтавського обласного відділення Міжнародної організації «Жіноча громада» Валентина Шемчук та написала жалобні рядки-присвяту пам’яті жертв Голодмору-Геноциду в Україні:
33-й нищівний надворі…
Заблукало лихо у селі –
Ні зерна пшениці у коморі…
Ні окрайця хліба на столі…
Тліють очі тьмяним світлом муки –
Голоду примар не відпустить…
Здійнялися у молитві руки –
Шепчуть губи: «Боже, захисти!..»…
Застогнали верби понад ставом,
Лунять суму повного цебром:
«Згинь навіки, бузувір лукавий!» –
Нелюдів клеймлять страшним тавром!
