(14.02.1954 – 19.07.2021)
У ніч з 18 на 19 липня після тяжкої тривалої хвороби відійшов у вічність
Леонід Ковальчук.
Леонід Ковальчук був знаний на Васильківщині, та й по всій Київщині, як відданий своїй справі націоналіст, патріот, знаний громадський діяч та правозахисник. «Людина з великої літери, з палаючим серцем та щирою любов’ю до України, вірний товариш та мудрий учитель», – так говорять ті, хто боровся поруч із Леонідом, хто бачив безкомпромісність воїна, що постав проти прогнилої корумпованої зденаціоналізованої системи. Він завжди захищав інтереси України та простих громадян.
Леоніда справедливо називають вічним революціонером, адже свої виступи проти антинародної системи він розпочав ще будучи студентом-філологом у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Тоді, святкуючи Шевченківські дні разом із прогресивним національно свідомим студентством, він зазнав перших переслідувань. Але ні тортури, ні погрози не зупинили борця – він діяв завжди й усюди, куди б не закидала його доля. Був політв’язнем доби Кучми, бо мужньо протистояв потужним кланам Васильківщини.
Був вимогливим до себе й до інших, ніколи не поступався своїми принципами, які були підпорядковані інтересам української нації. Був надзвичайно скромним у побуті.
Тривалий час (з 1992 р.) був активним членом Конгресу Українських Націоналістів, потім номінував себе безпартійним.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Леоніда, громаді Васильківщини, Гребінківщини, де він проживав та довгий час займався громадською працею!
Царство Небесне! Вічная пам’ять!
Лариса Йолкіна
