Нині увага світової спільноти прикута до українського скелетоніста учасника Олімпіади-2026 Владислава Гераскевича, який відобразив на своєму шоломі портрети вбитих Московією колег.
Неабияку підтримку на всіх рівнях атлет має сьогодні й в Україні. Цитуючи класика, хочу запитати в них: «А де ж ви, голуби сизі, були раніше?». Уважний читач нашого часопису пригадає, що про Владислава Гераскевича і про його патріотичну позицію ми писали не раз ще понад два роки тому.
Тоді він ініціював засідання комісії атлетів Національного олімпійського комітету з вимогою розглянути питання про позбавлення відомого в минулому стрибуна з жердиною Сергія Бубки членства в НОК. Причина – неспростовні факти, що москвинська фірма «Монблан», власниками якої є Сергій та його брат Василь Бубки, співпрацює на тимчасово окупованих москалями територіях із терористами. І що? У липні 2023-го, коли майже два з половиною роки лилася українська кров, комісія Національного олімпійського комітету, НАЦІОНАЛЬНОГО (!), дала лише ОДИН голос (самого Гераскевича) за усунення відвертого зрадника, фірма якого платила податки країні-терористу, що вбиває українців, продавала паливо армії кровожерних нелюдів.
За злочинця тоді заступилися Георгій Зантарая (дзюдо), Олександр Абраменко (фрістайл), Валерій Андрійцев (вільна боротьба), Тетяна Коб (бокс), Анастасія Коженкова й Ніна Уманець (обидві – академічне веслування), Олена Костевич (стрільба), Андрій Мандзій (санний спорт), Анна Рижикова й Ольга Саладуха (обидві – легка атлетика), Ольга Харлан (фехтування), Юрій Чебан (веслування на байдарках і каное), Олена Яценко (гандбол). Зумисне перечислив усіх, аби Україна знала своїх «героїв», з-поміж яких надто відомі, Олімпійські чемпіони, переможці світових і континентальних турнірів. Для них було «розглядати питання щодо Бубки некоректно і негарно». Більше того, вони намагалися виключити з НОК самого Гераскевича.
Тодішній Міністр молоді і спорту України Вадим Гутцайт і за сумісництвом очільник НОК, на якому клейма ніде ставити за спільний бізнес біля Москви із «фсбшниками», за членство у злочинній партії регіонів, за розкрадання державних коштів, виділених на розвиток спорту, заявив був, що Бубка судитиметься за ці, нібито, наклепи. Ворон ворону око не виклює. Тим паче, коли пов’язані злочинною промосквинською діяльністю.
Нині ж, вже лише зверхник Національного олімпійського комітету Вадим Маркович Гутцайт, після ганебної дискваліфікації Владислава Міжнародним олімпійським комітетом за відмову виступати у своєму вже знаному на всю планету шоломі, заявляє: «Владе, вся країна з тобою. Це був твій свідомий і принциповий вибір – ми його підтримуємо»… Виявляється, що для Гутцайта «Пам’ять про наших Героїв – цінніша за будь-які медалі й правила»… Коментарі зайві. Може зображені на шоломі Герої-спортсмени нині були б живі і змагали б на Олімпіаді, якби, зокрема, й НОК свого часу справедливо вчинив щодо Бубки та інших негідників у його лавах.
Цей Бубка разом із не менш одіозним Валерієм Борзовим є нині ще й членами МОК від України. Ці негідники жодним чином не перечили злодіянню щодо дискваліфікації Владислава Гераскевича. Зрештою, чи варто було очікувати іншого рішення від збіговиська головних достойників Олімпійського руху, яке цілковито на припоні кремлівськими багатомільйонними хабарями.
У березні минулого року президенткою Міжнародного олімпійського комітету обрали відому у минулому зімбабвійську плавчиню Кірсті Ковентрі. Власне, сумнівів у її виборі не було, бо ходили неспростовні чутки, що це кандидатура Кремля. Сама Ковентрі у передвиборчих виступах виокремлювалася реверансами в бік терористичної імперії, натякала про повернення репрезентантів нелюдів в Олімпійську родину, озвучувала звичну москвинську мантру про спорт поза політикою.
ЇЇ обрання суперечить основним засадам Олімпійської хартії. Свого часу ця особа була міністром тоталітарної держави. Влада одного із найвідоміших диктаторів світу Роберта Мугабе вбивала людей, розганяла протести. А ще – тісно співпрацювала з Московією. Що, втім, зовсім не дивує, а лише зайвий раз підтверджує ким «призначена» і ким насправді є ця персона. Хто нині згадує про фундаментальні Олімпійські принципи, спрямовані на гармонійний розвиток людини та створення мирного суспільства через спорт? Де нині «досконалість, дружба і повага»? Чи може їх гарантувати ця мугабівсько-путінська Ковентрі, яка після дискваліфікації Гераскевича навіть просльозилася. Хто повірить цим сльозам?
Варто пригадати цікавий факт. Серпнем 2016 року диктатор Мугабе доручив своєму головному поліціянту заарештувати всіх олімпійців збірної Зімбабве, бо вони не здобули жодної медалі на тогорічних Іграх у Ріо-де-Жанейро.
Отже, Олімпійський рух поволі йде псячими стежками. Іншого годі було очікувати, якщо ним верховодять ставленики кривавих режимів. Відтак, і ймовірна Олімпійська медаль, якщо б її завоював Владислав Гераскевич, не мала б уже високої проби. Принагідно варто виокремити той факт, що під час тренувальних стартів український скелетоніст демонстрував найкращі результати.
Бентежить інше. Щойно чин Влада набув поголосу, відразу прокинулись змії в бажанні піару, відбілити репутацію, нагадати про себе незамінного на цій непересічній події. Колишній керівник Офісу Президента Андрій Єрмак висловив готовність як адвокат захищати атлета у Спортивному арбітражному суді, оскаржуючи рішення МОК. Юрист Гераскевича, щоправда, заперечив це. Мовляв, «від Єрмака ніхто не виходив» або ж він «не пробився» до команди спортсмена з пропозицією правової допомоги. Також у таборі спортсмена зізналися, що не знали б як реагувати на пропозицію своїх послуг ним.
Щойно дізнавшись про дискваліфікацію, Владислав Гераскевич одразу подався до Німеччини, де відбувалася Мюнхенська конференція з безпеки, на полях якої вперше відбулося відкриття Українського дому. У чому була причина такого несподіваного «заїзду» скелетоніста? Річ у тому, що там на нього очікував Президент України, який вручив йому державну нагороду – орден Свободи. Під час нагородження Володимир Зеленський подякував спортсмену за принципову громадянську позицію.
Не оминув нагоди зустрічі в Мюнхені, світлини разом із Владиславом й організатор українського ланчу «Україна: на передовій майбутнього» Віктор Пінчук. А президент донецького «Шахтаря» Рінат Ахметов оголосив про надання Гераскевичу 10 мільйонів гривень як підтримку «в його боротьбі за право на пам’ять на захист інтересів України на міжнародній арені».
О часи, о звичаї. Важко це все збагнути. Гадаю, Владислав свідомий, що Бубка й Ахметов – пара московських «сапогів». Хто зна, може й війни б не було, якби не злодіяння Ахметова, його багаторічні і чисельні заяви про якусь вищість Донбасу, економічну незалежність, федерацію, фінансування сепаратизму, підтримка так званих ДНР і ЛНР тощо.
Тим часом, Олімпіада добігла кінця. Стартують Паралімпійські ігри. Васал Кремля МОК, на ганьбу перед цивілізованим світом, допустив 6 москалів і 4 білорусів до участі в зимовій Паралімпіаді-2026 під їхніми так званим національними прапорами, з їхніми так званими гімнами й символікою. Може й інвалідність вони дістали, коли прийшли в Україну вбивати людей. Уже відомо, що один із білоруських так званих паралімпійців причетний до викрадення український дітей і переправлення їх на територію Білорусі.
Отже, Міжнародний олімпійський комітет розділює із нелюдами їхні злочини супроти людства. Пам’ять невинно вбитих спортсменів вшановувати не можна, а вбивцям дедалі ширше відчиняють двері.
Що далі?
Григорій Жибак
