У Латвії добігла кінця світова першість з хокею.
Спершу турнір планували провести у двох країнах. Окрім латишів співгосподарями мали бути білоруси. Міжнародна федерація хокею початком року позбавила їх цього права після ретельного вивчення ситуації в країні, якою верховодить самопроголошений президент Лукашенко.
Очільники світового хокею наголосили, що несуть відповідальність за всіх учасників чемпіонату. І якщо IIHF має сумніви щодо безпеки гравців, офіційних осіб, глядачів і представників засобів масової інформації, то вона має право відкликати першість із країни-організатора. Була проведена комплексна перевірка, відбулася зустріч із представниками уряду Білорусі. Головною причиною були акції протесту супроти режиму Лукашенка, під час яких відбувалися арешти страйкарів із застосуванням сили та спеціальних засобів. Президент IIHF Рене Фезель висловлював тоді щирий жаль щодо відміни заявки на спільне проведення чемпіонату в Ризі та Мінську. Але подальший розвиток подій виправдав це рішення. Білорусь разом із Московією є нині ізгоями на планеті. Чого вартує лише ганебне затримання опозиціонера, засновника каналу Nexta Романа Протасевича, коли режим Лукашенка вдався до примусового приземлення в Мінську міжнародного авіарейсу Афіни-Вільнюс?! При цьому, якби навіть літак було заміновано, про що брехали білоруські спецслужби, до столиці Литви йому залишалося летіти 30 кілометрів, значно менше, ніж повертати в Мінськ!
Як варіант, розглядали можливість заміни Білорусі на Словаччину або Данію. Врешті, після запевнень латишів у можливості прийняти всі 16 команд, які братимуть участь у фінальній стадії, Міжнародна федерації хокею прийняла рішення провести світову першість тільки у цій країні.
На такий розвиток подій вплинула й позиція офіційної Риги. Зокрема, була заява прем’єр-міністра Латвії Криш’яніса Каріньша, в якій він наголошував про неможливість спільного проведення чемпіонату світу з хокею через події в Білорусі. Одночасно Литва та Польща вимагали від Європейського Союзу скликати надзвичайний саміт з огляду на ситуацію в Білорусі.
Першість тривала з 21 травня по 6 червня. Саме в цей час відносини між Латвією та Білоруссю загострились. І вельми! Через три дні після старту чемпіонату, в Ризі, біля готелю Radisson Blu Hotel Latvija, в якому проживали делегації країн-учасниць, червоно-зелений прапор нинішньої Білорусі замінили на національний – біло-червоно-білий. І зробили це міністр закордонних справ Латвії Едгар Рінкевич і голова Ризької думи Мартиньш Стакіс! Лукашенко відреагував миттєво. Послу Латвії було запропоновано залишити Білорусь упродовж доби. Таке ж спіткало весь дипломатичний і адміністративно-технічний склад посольства, яким дали 48 годин для виїзду. Залишитись дозволили лише одному працівнику для догляду за будівлею. Латвія відреагувала дзеркально. Білоруських дипломатів було вислано з країни до нормалізації відносин.
На чемпіонаті москалі виступали не як «Рассія», а під логотипом збірна «Російського олімпійського комітету». Це один із видів покарань через масштабні зловживання заборонених препаратів та речовин. Взагалі, за такі злочини супроти спорту Московію мали дискваліфікувати з усіх турнірів і надовго. Але тут не обійшлося без втручання Кремля, який покривав усі ці злодіяння. Очевидно, що достойники від світового спорту не встояли або під тиском, або під тягарем фінансових пропозицій. Московії дозволено змагати не під своїм прапором, без офіційної назви і звучання їхнього гімну. Такі собі спортсмени без роду і племені. Зрештою, вони такими і є. Ще москалям було запропоновано альтернативний варіант – нейтральний атлет, який вони не прийняли.
Білорусь і Московія нині настільки «популярні», що на матч групового етапу світової першості між цими командами було продано «аж» два квитки! Два!.. А поєдинок відвідав один уболівальник! Хтось інший не прийшов. Дозволена місткість льодової арени в Ризі трохи більше тисячі глядачів. Ціна квитків становила 110 євро і на трибуни могли потрапити тільки громадяни Латвії, які мали спеціальний сертифікат про щеплення від коронавірусу.
Видко, не за горами той час, якщо ці дві деспотії будуть існувати, то проводитимуть свій чемпіонат «світу». Так би мовити, чемпіонат двох. Та й то за умови, якщо Путін не вирішить цілковито проковтнути Білорусь.
Москалі ж вкотре осоромилися, коли в чвертьфіналі поступилися національній команді Канади. За гучною назвою збірної з Північної Америки стояли маловідомі гравці, з-поміж яких були навіть двоє студентів і один юніор! «Зірки» Національної хокейної ліги традиційно проігнорували турнір. Відтак, московіти готувалися до тріумфу. Їхні засоби масової інформації одноголосно твердили, що таку збірну Канади вони нарешті переможуть.
Відомий у минулому гравець В’ячеслав Фетісов зверхньо заявляв:«Канадці? Тут взагалі всіх можна проходити. Тут навіть говорити не варто… Якщо ми цих канадців не обіграємо, навіщо ми туди їхали взагалі? Російська збірна здатна дійти не просто до фіналу, а до Марса, Юпітера і Сонця». У складі московітів було десять (!) відомих гравців НХЛ! Але й цього разу кацапи зганьбилися! Для Московії то був справжній шок!
Чого тільки не писали! Як лише не кепкували! Що їхні провідні хокеїсти не відповідають навіть рівню «153-ї збірної Канади», що «Російський хокей – це тепер тільки «Нічна Ліга». Як нічний горщик. І Путін у ньому бомбардир», «Я не знаю, кого ще мають привезти канадці, щоб ми змогли у них виграти. Може спортивних масажистів або точильників ковзанів?», «Цікаво, якщо Канада на наступний чемпіонат світу привезе Паралімпійську збірну, у Росії будуть шанси?», «Кого повинна Канада привезти, щоб потім не вибити Росію? Дітей? Інвалідів? Взагалі не приїжджати? Який сором! Яка ганьба!», «Путіна бракувало. Він би свої 8 легко оформив».
І Лукашенко, і Путін декларують себе палкими прихильниками хокею. Не раз виходять на лід у різноманітних показових матчах. Звісно, закидають шайби під овації глядачів. Позбавлення Білорусі права господаря ЧС і фіаско москалів – важливі події, які вказують цим двом диктаторам на їхнє справжнє місце в політичному і спортивному рейтингу.
Якщо за злочини у спорті ще можна відкупитися, то злочини перед людством прощенню не підлягають. На їхніх руках кров людей. І за неї будуть відповідати згідно найсуворіших статей закону. Якщо вони не повторять долю Чаушеску або Каддафі, то ймовірна лише одна дискваліфікація. Тюремна. І пожиттєва.
Григорій Жибак
