У видавництві “Українська видавнича справа” вийшов передрук книги “Розвідка та контррозвідка СБ ОУН” (видання 1958 року). Вишкільний матеріал був підготовлений в рамках так званого «Вишколу вищого щабля», що був проведений за дорученням Степана Бандери у 1957 році. Матеріали вишколу тільки частково були видані у 1958 році в рамках видавничого проєкту БУП (Бібліотеки українського підпільника). Матеріали опрацьовані тодішнім керівником Служби Безпеки ЗЧ ОУН Іваном Кашубою та Степаном Мудриком не тільки на цьому вишколі, але й на внутрішніх вишколах самої СБ ОУН. Книгу рекомендуємо для працівників українських спецслужб, військових, істориків та широкого кола читачів.
Пропонуємо вашій увазі передмову до видання, яку написав генерал Кирила Буданов.
Кирило Буданов
Книга, яку ви зараз тримаєте в руках, – не просто історичний документ. Це – міст між поколіннями українських розвідників й контррозвідників. Між тими, хто протягом десятиліть ефективно діяв в умовах глибинного підпілля та конспірації, без власної держави, фінансової підтримки, і тими, хто сьогодні мужньо та сумлінно захищає незалежну Україну як суб’єкт світової безпеки у складі Сил безпеки та оборони незалежної європейської держави.
Цей “міст поколінь” – яскраве свідчення того, що боротьба мільйонів українців за власну державу у 20-му столітті не була марною. Саме цей, викладений у книзі, досвід наших героїчних попередників – надихає і нинішніх українських воїнів на нові бойові звитяги з відстоювання нашої Свободи та Незалежності.
Служба безпеки Організації Українських Націоналістів (СБ ОУН) народилася в умовах, коли сама ідея української державності вважалася злочином, а боротьба за неї була приреченою на мученицьку смерть чи тортури в радянських та нацистських таборах. Проте саме в таких умовах формувалися українські розвідницькі принципи, що не втрачають актуальності й сьогодні: жорстка дисципліна, глибока конспірація, детальне розуміння ворога, опора на власне середовище та безумовна відданість національній справі.
Як свідчить шоста заповідь Декалогу українського націоналіста: “Про справу не говори з ким можна. Говори лише з тим, з ким треба”. Що це, як не одне з головних правил сучасного українського воїна-розвідника? І таких історичних розвідницьких “постулатів”, що пройшли крізь десятиліття і передавалися з вуст у вуста, – можна навести дуже багато.
В той буремний час українські розвідники та контррозвідники працювали в реаліях тотального комуністичного контролю, репресій імперських спецслужб, обмежених ресурсів і постійної загрози зради та знищення. Проте вони мали найцінніше – відданість ідеї та підтримку простих людей, які в умовах загрози смертельного покарання не припиняли підтримувати українських повстанців.
Сучасна українська розвідка діє геть в інших умовах – із власною державою, армією, міжнародними партнерами, сучасними технологіями, в глобальному інформаційному просторі. Але суть протистояння не змінилася. Часи – інші, ворог – той самий. Наші методи боротьби з ним – еволюціонували, але ціль – залишилася незмінною: повне знищення російських окупантів.
Історичні паралелі нашого сьогодення з подіями, описаними в цій книзі, – очевидні. Тоді й тепер проти України “працює” та сама держава-агресор, яка робить ту саму ставку на агентуру зрадників, дезінформацію, внутрішній розлад, страх та зневіру у власних силах нашої нації. Тоді й тепер контррозвідка – це не лише про викриття ворожих агентів, але й про захист моральної стійкості суспільства, його мужності та здатності чинити опір.
Сучасна українська розвідка діє відкрито, згідно з Законом України, як інституція суверенної держави, несе відповідальність перед власним народом та нашими союзниками у світі, працює в рамках міжнародного права та демократичних цінностей.
Для офіцерів сучасної української розвідки матеріали, опубліковані у цій книзі – не зразок для копіювання, але джерело для осмислення. Вони навчають відповідальності за кожне слово, кожне рішення, вчать поваги до безпеки своїх побратимів, усвідомлення ціни помилки і значення довіри до братів по зброї.
Історичні документи тієї доби нагадують, що навіть у найтемніші часи нашої історії українська розвідницька думка існувала, активно розвивалася і готувала ґрунт для нашої майбутньої державності, для майбутнього українських спецслужб, для майбутнього українського воїнства.
Сьогодні, коли Україна боронить не лише себе, але захищає безпекову архітектуру цілої Європи, звернення до минулого бойового досвіду є актом нашої історичної зрілості. Ми не ідеалізуємо минуле, але визнаємо його засадничу роль в нашому сьогоденні. Ми не живемо вчорашнім днем, але спираємося на його досвід при плануванні наших майбутніх операцій.
Ця книга – про тяглість боротьби. Про еволюцію методів. Про незмінність нашої мети – Свободи і Безпеки для Української держави та українців.
