Погляд на українське минуле в контексті світового вкрай важливий для його повного розуміння. Адже багато процесів, які відбувалися в нас – відголоски того, що творилося десь далеко. І навзаєм – без врахування українського чинника неможлива повна картина минулого світу. Тому ідея огляду української історії з глобальної перспективи цікава. Але важливо все ж бачити в цій перспективі український чинник. Інакше це буде чергова світова історія з акцентом на події, які відбувалися на території нинішньої України. А територія не є суб’єктом історичного процесу, лише його ареною. Тому обраний для написання глобальної історії України саме територіальний підхід видається щонайменше недостатнім. Якщо розглядати Україну як об’єкт без українців як суб’єкта, щонайменше отримуємо неповну, а відтак некоректну картину.
В переліку тем, з яких складається проект, критично мало присвячених тому, як саме українці ставали суб’єктом історичного процесу. Особливо це помітно при огляді 20 століття, коли українці таки стали таким суб’єктом. Тут немає спроб окремо розглянути проблеми, пов’язані із творенням українцями своєї держави (натомість виокремлено бездержавність), які були визначальним не лише для нас, але й суттєво впливали на ситуацію в довколишньому світі.
Історія боротьби українців за незалежність не винесена як окрема тема. Відтак український визвольний рух, як визначальний суб’єкт історичного процесу в 20 столітті, коли, нагадаю Україна повернула собі державність, втрачала і знову повертала її, як мінімум розмитий, якщо не зовсім проігнорований. Такий підхід мало пояснить, як українці змінювали світ і змінювалися самі під впливом подій у світі. Ще менше він спроможний пояснити те, що відбувається нині: чому сталася ця війна, чому українці чинять не лише відчайдушний, а й системний спротив російській агресії.
І головне: чому українці мають перемогти. Бо світ без України як незалежної держави – це гірший світ не лише для українців, це світ, в якому знову допустимі імперії та тоталітарні режими.
Володимир В’ятрович
