Ігор Лосєв
Цей радник офісу Президента Володимира Зеленського є дуже показовим для нинішньої влади в Україні. Коли Олексій Арестович не працював у «зеленій команді», він жорстоко критикував президента та його соратників. А після того, як його взяли на Банкову, почав оспівувати «зелених», доводячи українцям, що кращої від нашої влади немає ніде в світі.
Цікаво пан Олексій виглядав у ролі військового експерта. Він регулярно з’являвся в ефірі й розповідав, що ми вже практично перемогли РФ і незабаром проведемо парад української перемоги в Москві. А всі розумні люди, здатні розумітися на таких питаннях, знали, що становище на фронті дуже важке. То навіщо Арестовичу було треба сприяти розслабленню українців, втраті ними пильності?
Після того, як цей персонаж був змушений піти геть з Офісу Президента (Арестович відповідальність за загибель багатьох людей в Дніпрі після російського ракетного обстрілу поклав на вітчизняну протиповітряну оборону, чим негайно радо скористалася московська пропаганда), цей фігурант почав висловлювати сумніви в перемозі нашої країни.
Як сказав колись російською мовою президент Леонід Кучма: «Точка зрєнія завісіт от мєста сіденія». Але ще до приходу до «зелених» Арестович мав бурхливу біографію. Зокрема, він брав участь у Москві в засіданнях так званого Євразійського союзу молоді, імперсько-фашистської структури. Саме члени цієї організації вчинили акт наруги над державною символікою України на горі Говерла. А Арестович на збіговиськах цього союзу поруч з російським імперським фашистом Дугіним. Навіть потім погляди Арестовича, судячи зі всього, не змінилися. В телевізійній програмі «Говорить Великий Львів» цей діяч стверджував, що російська культура є великою і універсальною, а українська – «маленька і провінційна». Складається враження, що української культури й історії Арестович елементарно не знає та й не хоче знати, бо все те йому чуже…
Реверанси, стрибки, зміни орієнтирів цього молодика нагадують знайомий типаж світової літератури. Недаремно один із користувачів Internet назвав Арестовича «Голохвастовим». Так можна було б назвати багатьох персонажів, котрі нині керують нашою країною. Як тут не згадати відомий твір української літератури «За двома зайцями». На превеликий жаль, треба згадати не тільки героя цієї п’єси, але й героїню, знамениту Проню Прокопівну, адже так багато наших співвітчизниць захоплюються Арестовичем і вимагають його обрати президентом України. Нам ще тільки цього бракувало… Це ж не вибір чоловіка або коханця.
Це вибір голови держави і верховного головнокомандувача.
Арестович давав кадри своїх зустрічей з московським поетом Дмитрієм Биковим. Це той Биков, що кілька років тому, виступаючи в Одесі, заявляв, що це місто може розвиватися тільки в контексті російської культури, а не української.
Потім ці два совєтофіли дуетом розповідали, що СССР – то є найкраще досягнення людства і що Радянський Союз був найкращим явищем в історії України. А Биков заявив, що якщо українці насміляться перемогти Росію в цій війні, то для росіян це буде велике приниження і вони Україні обов’язково жорстоко помстяться.
Навіщо Арестович влаштовував такі сеанси антиукраїнської пропаганди під час війни? Шкода, що чимало українців ще вірять Арестовичу, хоча його сутність доволі прозора…
