В інтерв’ю для ватиканських медіа українська тенісистка, яка минулої суботи виграла черговий турнір у Римі, ділиться думками про те, що надихає її до боротьби в той час, як її батьківщину спустошує війна та про свої мрії долучитися через спорт до реабілітації молодого покоління.
«Народження моєї доньки Скаї 15 жовтня 2022 року та війна, яка вже понад 4 роки вирує в моїй Україні – найпрекрасніша та найгірша події в моєму житті, що сталися майже одночасно, – зробили мене сильнішою жінкою: тепер я дивлюся на речі по-іншому, як мама, і молюся за мир для свого народу», – розповіла Еліна Світоліна в інтерв’ю для ватиканського часопису «LʼOsservatore Romano». В суботу, 16 травня 2026 р., сьома ракетка світу (в 2017-2019 роках – третя), вона втретє виграла Італійський відкритий чемпіонат з тенісу на «Форо Італіко».
Мама і чемпіонка
Еліна розповідає: «Брати участь у турнірах з усією родиною – це щось особливе. Присутність Скаї дозволяє мені грати більш розслаблено. Я хочу здобути ще багато перемог перед завершенням кар’єри, а зараз я дуже зосереджена також на моментах поза кортом, які можна розділити з родиною – Гаелем і Скай».
Чи можна бути мамою і водночас спортсменкою найвищого рівня? «Чесно кажучи, – розповідає Еліна, – якби хтось мені сказав, що після вагітності я знову почну перемагати і повернуся до топ-10 рейтингу… Насправді, коли я повернулася на корт, я хотіла лише дати собі шанс знову змагатися на високому рівні. Спочатку я прагнула потрапити до перших 100, потім – до сіяних. Лише з минулого року я почала справді вірити, що зможу повернутися до першої десятки рейтингу».
Випробування війною
Еліна відклала ракетку також через повномасштабне російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. «Я дякую Богу за Скай і молюся про мир: щоб війна закінчилася і я могла спокійно повернутися додому, щоб знову обійняти своїх близьких, починаючи з моєї бабусі Тамари! Я сказала “стоп” тенісу на сім місяців просто тому, що вже не була у повній формі і мені потрібно було віднайти кращу версію себе, не лише фізично, а й психологічно», – говорить вона, додаючи, що тут годі уявити, що переживають люди в Україні, де ти не знаєш, чи будеш живим наступного ранку: «Моя бабуся живе на тринадцятому поверсі будинку, не маючи можливості користуватися ліфтом: немає електрики. Немає води. А як у лікарнях?».
Надія для молоді
«Коли можу, я повертаюся до своїх, але подорож нелегка. У мене є Фонд, названий моїм ім’ям, який не стоїть осторонь: іноді важливо просто організувати тенісні матчі з дітьми та підлітками, щоб дати надію», – розповідає Еліна, зізнаючись, шо війна зробила її сильнішою. «Психологічно я більше не сприймаю складні ситуації як катастрофу. Я зрозуміла, що в житті є гірші речі», – каже чемпіонка.
Еліна дякує своїй польській колезі Ізі Сьвйонтек, яка виграла 6 турнірів Великого шолома, за допомогу в зборі коштів. «Коли війна закінчиться, я маю намір підтримати створення тренувального центру для молодих тенісистів, – говорить вона. – Пошкоджень зазнали не лише споруди, а й самі діти, які психологічно страждають від таких трагічних подій. Деякі втратили на війні батьків або домівку. Вони й надалі є свідками насильства. Ціле покоління чекає трагічна боротьба за відродження».
