Ігор Лосєв
На фронті маємо складну ситуацію. Піхоти бракує. Призов заблоковано владою і російською агентурою в Україні. Зеленський дозволив нашому мобілізаційному ресурсу (хлопці від 18 до 25 років) виїхати до Європи. Проти призовних структур розгорнута масова пропагандистська компанія, що явно інспірована москвою.
В Україні на офіційному рівні від призову звільнено 1,5 мільйони людей (це так звана бронь). Чому так робить Зе зрозуміло, це особливий різновид популізму, що має електоральний сенс.
Є значні резерви, котрі держава не використовує. Наприклад, велика кількість поліції. Це люди підготовлені, такі що володіють зброєю і здебільшого служили в ЗСУ.
Але від фронту вони відмовляються. Нещодавно в Голосіївському районі столиці стався прикрий випадок. Там на вулицю вийшов колишній підполковник російської армії ( на який підставі він жив у нас?) і почав стріляти по мирних людях. Хто в МВС України дав йому дозвіл на зброю? Поліціянти, замість захищати беззбройних громадян, почали тікати… Маленький хлопчик, який став жертвою цього російського негідника, виявився гідним чоловіком. Він сказав поліціантам: «Не рятуйте мене! Врятуйте маму!» Але ті, до кого він з цим звернувся, ганебно покинули місце трагедії… Потім на пресовій конференції шеф Національної поліції генерал Ігор Клименко, явно відчуваючи гострий сором, нічого не міг пояснити суспільству щодо поведінки поліціантів…
На жаль, таких випадків з нашим МВС було чимало.
У Криму в 2014 році під час російської інтервенції понад 80% кримської міліції зрадили Україну і перейшли на бік росії.
Чи ведеться в нашому МВС хоч якась виховна ідеологічна робота? Чи виховують там патріотизм? Вони, присягнувши Україні, відмовляються її захищати на фронті. Чи потрібні такі нашій країні?
Як показали події в Голосіївському районі Києва, ці поліціянти не хочуть на фронт, але в тилу від них користі також небагато. Отже, в системі оборони України, що охоплює ЗСУ, поліцію, національну гвардію, прикордонну службу, СБУ, СЗР, МВС є найслабшою ланкою.
А за кордоном нині перебуває кілька мільйонів українців призовного віку. Уряди деяких європейських країн уже відверто і публічно їм кажуть: «Повертайтеся до України і захищайте свою землю!»
А кому не соромно і хто повертатися не хоче, тих будуть примусово повертати в Україну. Ситуація ганебна, однак це наслідки того, що майже всі роки незалежності пострадянська керівна номенклатура всіляко блокувала патріотичне виховання.
Держава може існувати без багатьох речей, але без чого вона не зможе існувати – це без патріотизму її громадян.
