З 26 по 29 червня в Малому театрі відбувся камерний фестиваль локального мистецтва «Культ Києва» — подія, що має стати щорічною традицією завершення театрального сезону. Цьогоріч фокус-темою став «Київ шістдесятників», тож усі події були присвячені митцям і творам цього періоду.
Перший день розпочався зустріччю з прозою Григора Тютюнника. Театральна вистава «Холодна м’ята» у режисурі Анни Арт запропонувала глядачам інтерпретацію п’яти новел письменника — «Зав’язь», «Нюра», «Кізонька», «Дикий» і, власне, «Холодна м’ята».
Цього ж дня гості фестивалю вирушили на екскурсію «60-ки. Залюблені в Київ» з екскурсоводкою третьої хвилі Ганною Пилипенко. Вона стала провідницею в подорож, присвячену поколінню, яке прагнуло відродити українську культуру.
«У виборі локацій було важливо розпочати з будівлі Малого театру. Символічно, що саме в цьому приміщенні також розташований Музей шістдесятництва. Далі я обирала точки тяжіння для цього середовища в навколишньому просторі. Це, зокрема, будинок «Роліт», у якому формувалася тяглість між поколінням шістдесятників і розстріляним відродженням; ботанічний сад, який часто згадується як у поетичних творах, так і в мемуарах; університет, де навчалося багато з них, а також Публічна бібліотека й парк імені Шевченка — постать якого досліджували, зокрема, Євген Сверстюк і Валерій Шевчук», – розповідає про маршрут події Ганна Пилипенко.
У другий день фестивалю відбулася розмова з героями та командою проєкту «Жителі Києва» про Київ 60-х у світлинах подружжя фотографів-документалістів Ірини Пап та Бориса Градова. Говорили про те, якою була столиця та як вона змінилась, що треба підтримувати в ній, а від чого — навпаки, слід відмовитися. Завершенням події стала тепла розмова з героєм проєкту Сергієм, який поділився спогадами про Київ того часу: трамваї на Прорізній, «жабу» на схилах Володимирської гірки, тодішні зими та Куренівську трагедію.
Ця розмова стала логічним продовженням місії спільноти «Жителі Києва»: відкривати місто з несподіваних ракурсів, знайомити з його мешканцями й допомагати по-справжньому в нього закохатися.
Поетична прогулянка з Анастасією Євдокимовою відкрила третій день фестивалю. Разом з експерткою з читання та головною редакторкою медіа про культуру «Сенсор» учасники гуляли центральними вулицями Києва, читали вірші Миколи Вінграновського та навіть написали листи одне одному в київському головпоштамті. Це була не екскурсія, а скоріш медитативне занурення в слова й настрої.
Того ж дня відбувся показ документального фільму «Алла Горська. Штрихи до портрета», створеного до 95-річчя мисткині. Авторка ідеї — Олена Семенець. У фільмі — живі спогади людей, які особисто знали Аллу Горську. Після перегляду відвідувачі поспілкувалися з творцями стрічки та представниками Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького.
А у виставковій залі відбулося офіційне відкриття роботи «Вулиця» 1959 року із зображенням улюбленого району, яким його зафіксував художник та архітектор покоління шістдесятників Анатолій Сумар. Камерну виставку організували в співпраці з галереєю The Naked Room та родиною митця.
«У період написання картини “Вулиця” родина жила навпроти оперного театру. Це місця, якими батько ходив і які любив. Мені здається, що, дивлячись на цю картину, можна відчути любов, яку він мав до Києва», — зазначила під час презентації донька художника Анна Сумар.
Крім того, на третій день фестивалю на сцені Малого театру вперше зіграли виставу «Невтишимі», створену за мотивами поезії, листів та особистих щоденників митців покоління 60-х. Режисерка вистави Марія Шварньова розповідає, що більшість поезії для вистави принесли самі актори: «Я попросила їх пошукати те, що буде відгукуватися саме їм, бо поезію треба не лише розуміти головою, але і відчувати серцем».
Вистава складається з трьох основних частин:
-
Квартира — маленький книжковий світ, де панує свобода, любов, мрії та поезія.
-
Театр — вагома частина Клубу творчої молоді «Сучасник» і водночас символ радянської системи, де всім керує один «лялькар».
-
Барак, тюрма, заслання — тут лише залишки минулого життя, актори читають листи із заслання та уривки з щоденників.
«Ми розповідаємо про них не для того, щоб нам стало їх шкода. А для того, щоб зрозуміти: у певних питаннях ми перебуваємо в тій самій точці й зараз у нас є можливість піти далі, жити так само чесно, яскраво і вільно, як це робили вони. Ми не можемо переписати їхню історію, але ми можемо писати свою», — розповідає Марія Шварньова.
Завершив третій день фестивалю музичний вечір у просторі Vinyla. Його провів музичний критик і головний редактор «Лірум» Олексій Бондаренко. У програмі — коктейлі, розмови про українську естраду і вініли з особистої колекції Олександра, зокрема композиції ВІА «Кобза», «Смерічка», «Ватра» та інших.
«Усе почалося у 2017-му з семи платівок Софії Ротару. Їх продавав якийсь чоловік у Facebook за тисячу гривень. Відтоді я вирішив збирати ранню українську естраду», — розповідає Олексій.
Фінальний, четвертий день фестивалю розпочався одразу з двох подій. Обидві про пам’ять.
Перша — майстерка з комбінованого колажу «На крилах Боривітру» з художницею Оленою Зарецькою, онукою Алли Горської та Віктора Зарецького. Разом з Оленою учасники створювали колаж за мотивами маріупольської мозаїки 1960-х років «Боривітер», зруйнованої росіянами у 2022 році.
«Я маю особисте зобов’язання відтворювати мозаїку й пам’ять про неї. Тому й провела майстерку, де ми створювали роботу на згадку про “Боривітер”. Саме долучаючись до моменту створення, люди найкраще запам’ятовують і глибше сприймають цю історію», — ділиться Олена Зарецька.
Друга — екскурсія «Маршрут памʼяті Байковим кладовищем» місцями поховань видатних шістдесятників, яку провела екскурсоводка третьої хвилі Ганна Пилипенко.
«Цей маршрут — не про смерть, а про важливість пам’яті, а кладовище — про вдячність поколінням. Під час цієї прогулянки ми намагалися сформувати саме таке сприйняття цих просторів. Гуляючи старовинними кладовищами, ми бачимо тяглість поколінь — від могили Лесі Українки, яку свого часу відвідували й шістдесятники, — до могили Валерія Шевчука, одного з представників цього покоління, який пішов із життя трохи більше як місяць тому», — розповідає Ганна Пилипенко.
Наступною подією стало занурення в дослідження одного поетичного тексту під час книжкового клубу з Анастасією Євдокимовою. У межах читацького експерименту гості занурювалися в дослідження тексту, читали та розкладали на мікроелементи, сповільнювалися і споглядали світи, які відкриває поезія.
Далі шляхи гостей фестивалю знову розділилися. Частина рушила на екскурсію «Музей під відкритим небом» з арт-критикинею Лізаветою Герман. Прогулювалися до місць, де мав свою майстерню художник та графік Григорій Гавриленко, творила Ада Рибачук та Володимир Мельниченко, зокрема до саду просто неба з безцінними памʼятками творів українського монументального мистецтва.
Інші тим часом відкривали загадкову постать Володимира Короткевича на лекції В’ячеслава Левицького «Найзагадковіший київський шістдесятник: той, хто гуляв Печерськом із фантастичним слоном». Лектор розповів про життя митця, зачитав уривок із його «Каштанового листя», поділився архівними листами та замальовками. Завершилась лекція читанням вірша «Вулиця».
У межах освітньої програми також відбулася лекція «“Київські фрески”: кіновізії в об’єктиві шістдесятників» про українське кіно 1960-х з кінознавицею та координаторкою «Такфлікс» Олександрою Калініченко. Поговорили не лише про особливості українського поетичного кіно, переглядаючи стрічку Сергія Параджанова «Київські фрески», а й загалом ознайомилися з ключовими фільмами та режисерами цього періоду. Також глядачі поділилися власними думками в трактуванні «Київських фресок».
Фінальною подією лекційної програми стала лекція «Шістдесятники за 60 хвилин. Сміливці проти імперії» історика Івана Міщука. Лектор окреслив вплив шістдесятників на культуру, пояснив, чому це покоління стало можливим саме в той історичний момент, і розповів, як завершилася їхня епоха та як склалися долі найвідоміших представників руху.
Протягом останніх двох днів фестивалю також працював ярмарок локальних брендів, серед яких:
-
Книгарня Старого Лева;
-
Сувенірна крамничка Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького з товарами за мотивами творчості шістдесятників;
-
Товари від проєкту «Жителі Києва»;
-
Маркетплейс українських виробників «Всі. Свої»;
-
Ароматичне мило ручної роботи акторки Малого театру Слави Красовської.
Також під час ярмарки можна було придбати мерч Малого театру та смаколики від бару «Басамани».
На закритті фестивалю відбувся благодійний аукціон, який провів автор каналу «Загін кіноманів» Віталій Гордієнко. Під час нього було продано дев’ять тематичних лотів на загальну суму понад 45 тисяч гривень. Ці кошти, разом з іншими донатами, зібраними під час фестивалю, допоможуть придбати бус для підрозділу, у якому служить актор Малого театру Даніїл Мірешкін.
Завершив фестиваль виступ гурту МОВА на терасі театру з українськими композиціями 1960–80-х років у сучасних аранжуваннях. Це і всіма улюблені «Як тебе не любити, Києве мій!» та «Намалюй мені ніч», і добре знані «Водограй» та «Не топчи конвалії».
