Виставка «Різні місця 2» у Національному художньому музеї України
28 листопада 2025 – 1 березня 2026
Національний художній музей України відкриває другу частину виставкового проєкту «Різні місця», яку можна буде переглянути з 28 листопада 2025 року до 1 березня 2026 року. Перша частина виставки була представлена в музеї влітку цього року. Якщо вона включала також роботи, створені до 2022 року, то нова експозиція складається виключно з творів, створених між 2022 і 2025 роками – у час повномасштабної війни. Тож вони несуть на собі прямий чи непрямий її відбиток – у художній практиці або у глядацькому сприйнятті.
Ця виставка – зустріч мисткинь і митців з України та Польщі, яких об’єднує спільний час, але розділяє довколишня реальність. Для творців з України війна є повсякденністю. Не темою, а відправною точкою; не контекстом, а тлом усього, особливо для тих, хто служить у війську або волонтерить у прифронтових регіонах. Їхні роботи є свідченням не лише того, що довкола, а й того, що всередині.
Митці й мисткині з Польщі говорять із зовсім іншого місця – з країни, де панує мир, де немає безпосередньої загрози. Їхні роботи відображають те, чим можна займатися там, де немає війни, де усвідомлення її присутнє, але вона не видно безпосередньо. У контексті цієї виставки вони набувають нового значення – як відлуння, як контрапункт, як спогад про щось, що в Україні залишається десь за обрієм.
Проєкт не намагається знайти спільний знаменник чи встановити порівняння – реальності, в яких живуть і творять художники, надто різні. Те незалежно від нашої волі, вони впливають на спосіб мислення, емоції і знаходять відображення в мистецтві. Виставка дозволяє побачити їх поруч – без спрощення, без ієрархій, у їхній повній складності.
Назва «Різні місця» відсилає до твору Стіва Райха Different Trains, який зіставляє паралельні траєкторії життя у різних реальностях. Тут, як і у Райха, йдеться про те, що місце, в якому перебуває людина, визначає її досвід. У цій виставці ці різні місця не зливаються, а навпаки – відкривають поле для розуміння відмінностей.
Для музею цей проєкт – не тільки прагнення надати художникам і художницям, безпосередньо пов’язаним із Силами Оборони України, можливість продовжувати професійну діяльність, експонувати і провокувати обговорення творів. Це також привід утворити зв’язок з колекцією музею, невидимою для глядачів через свою фізичну відсутність, але яка оприявлюється у візуальних посиланнях, непрямих референсах чи буквальних зв’язках. Це також про теперішній час, історія мистецтва якого пишеться й тими, хто воює чи волонтерить.
Художник на війні, художник і війна – тема, яка постає на виставці в різних аспектах. Вона демонструє різні медіа, але живопис та інші традиційні форми тут з’являються рідко. Менше формальних експериментів – більше документування, споглядання, свідчення, аналізу зміненого звукового і візуального середовища.
Проєкт «Різні місця» – про крихкість мистецької практики, її перервність і загроженість війною. Водночас він — про її всюдисущність, про здатність мистецтва проростати в різних контекстах і формах. Про те, що художник/художниця під час війни залишається тонким і чутливим, резонує з загальною тривогою, болем і втратам – незалежно від місця.
Учасники проєкту:
Євген Арлов, SVITER art-group (Макс Роботов, Лєра Полянськова), Іван Світличний, Жанна Кадирова, Віолетта Олійник, Дмитро Купріян, Олександр Лень, Павло Ковач, Денис Панкратов, Давид Чичкан, Софія Помогайбо, Семен Храмцов, Катажина Козира, Вільгельм Сасналь, Мірослав Балка, Моніка Сосновська, Кароль Радзішевський, Барбара Грика, Олександра Ліпут, Анета Гжешиковська, Бранас Пшемак, Яцек Маліновський.
Куратори виставки: Оксана Баршинова, Вальдемар Татарчук
Кураторка публічної програми: Галина Глеба
Організатори проєкту: Польський Інститут у Києві, Національний художній музей України, Галерея «Лабіринт» (Люблін, Польща), Інститут Адама Міцкевича (Польща).
