890 років тому:
14.04.1132 (за іншими даними 15.04.1132 також 15.04.1133) – у Києві помер Мстислав Володимирович (хрещений – Федір, у західних джерелах – Гаральд) відомий також як Мстислав Великий, князь із династії Рюриковичів, найстарший син Володимира Мономаха та його першої дружини Ґіти (доньки англійського короля), князь Новгородський (1088-1094, 1096-1117), князь Ростовський (1094-1095), князь Білгородський (1117-1125), Великий князь Київський (1125-1132), останній князь, що утримував єдність давньої Руси. Проявив себе як державний та військовий діяч. Князі Мономаховичі, а також Ольговичі, Давидовичі й Ростиславичі визнали його старшинство. 1096 розбив військо Чернігівського князя Олега Святославича та примусив його до участи в Любецькому з’їзді (1097), на якому укладено угоду про припинення міжусобних чвар і успадкування князями земель своїх батьків. Учасник організованих батьком Володимиром Мономахом походів на половців (1093, 1107, 1111). Переміг племена чуді та наклав на них данину (1113 і 1116). У 1117 батько перемістив Мстислава ближче до себе, посадивши на престол у Білгороді в Київській землі. Після смерти Володимира Мономаха сів на київському великокняжому столі та продовжив внутрішню і зовнішню політику батька. Йому вдалось об’єднати і утримувати від міжусобних роздорів Русь. Підтримував чесне та помірне оподаткування населення, сприяв розбудові міст. У 1128-1130 переміг полоцьких князів, які намагались відокремитись від Києва, полонив їх і відіслав до Константинополя, а в Полоцьку (нині місто в Білорусі) посадив свого сина Ізяслава. Утримував під контролем Новгород Великий, де посадив сина Всеволода. Успішно воював з литовцями, розгромив половців і вигнав їх за Дон, Волгу та Яїк (сучасна р. Урал). Про його світовий престиж свідчать династичні зв’язки з європейськими володарями. В першому шлюбі одружений з донькою шведського короля Христиною. Доньки від цього шлюбу вийшли заміж: Мальмфрида (Малфріда) – перший раз за норвезького, вдруге за данського королів, Інгеборга (Інгибьєрг) – за брата данського короля, Ірина-Добронега (Ірина-Добродея) – за майбутнього візантійського імператора. Донька від другого шлюбу Єфросинія вийшла заміж за угорського короля. У 1129 заснував церкву і монастир св. Федора в Києві, за його князювання написано Мстиславове Євангеліє, вкрадене московитами і нині зберігається в Московському Державному історичному музеї. Похований у церкві Федорівського монастиря. Після смерті князя Русь розпалася на окремі незалежні князівства. Прізвисько Великий у літописах не зафіксовано – його надав московитський історик В. Татіщев. У ХІІІ столітті канонізований як святий Православної Церкви. 21.08.2020 ПЦУ відновила вшанування Мстислава, як святого благовірного князя. Народився у м. Турів, нині в Білорусі 1076.
