140 років тому:
9.04(28.03).1882 – у Тифлісі в сім’ї педагога та літератора народився Вадим Модзалевський, історик, археограф, архівіст, генеалог, фундатор національної генеалогії як самостійної наукової галузі, один з творців і організаторів архівної справи в Україні. Належав до старовинного старшинського козацького роду з Стародубщини. Отримав інженерну освіту в Миколаївському інженерному училищі (1902), проте захоплювався історією та літературою. Впродовж 1903-1905 обраний членом Чернігівської і Полтавської архівних комісій, Історичного товариства ім. Нестора Літописця. Після відставки (1911) переїхав до Чернігова та очолив Чернігівську вчену архівну комісію, директор Музею українських старожитностей (1911-1912). Ґрунтовно опрацьовував архівні фонди Москви та Петербурга. В часи революції та воєнної розрухи, очолюючи архівні управління та установи, став рятівником архівосховищ Києва. Залишив велетенську наукову спадщину. Найвагомішим в його доробку є 4-томний «Малороссийский Родословник» працю над яким розпочав у 1904 та продовжував усе життя (5-й том видано уже за нашого часу). Цей твір став одним з кращих у світовій геральдиці. Працюючи у Чернігівському музеї зібрав виняткової вартості колекцію експонатів доби Гетьманщини й зокрема особисті речі гетьмана І. Мазепи. Помер у Києві 1920.
Опис квартири Модзалевського зі спогадів одного з близьких товаришів: «Відвідувач не відразу міг зрозуміти, куди він потрапив – в квартиру Модзалевського чи в музей. (…) На стінах висіли гравюри з видами міст старої України гравюрні портрети українських гетьманів та генеральної старшини. Книжки в шафах і на полицях майже виключно з історії України,: Костомаров, Маркевич, Лазаревський. Сучасні обруси промережались із сучасними українськими плахтами та вишитими рушниками; на стінах і на підлозі були вишукані старовинні українські килими. Замість рюмок на стіл подавались гетьманські срібні чарки; замість графинів для вина ставились старовинні українські штофи та медведики».
