190 років тому:
2.07.1832 – у с. В’яцковичі, нині с. Вербівка на Львівщині в священничій сім’ї народився Платон Костецький, письменник і журналіст. Закінчив німецьку гімназію у м. Самбір (1848), навчався на юридичному факультеті Львівського університету (1850-1852; навчання не закінчив). Працівник польських – «Przegląd Powszechny», «Gazeta Narodowa», «Ruch Literacki» та українських – «Зоря галицька» періодичних видань. Писав українською та польською мовами. Автор віршів, поем, оповідань на історичну тематику, статей на громадсько-політичні та літературні теми. Генерував чимало неординарних ідей, які з цікавістю а то й захопленням сприймались в різних національних середовищах, проте в німецько-польсько-українському трикутнику так і не зумів пристати до якогось з берегів і фактично не був сприйнятий жодною із сторін. Домагався заміни у Львівському університеті німецької мови викладання на польську, за що зазнав судового переслідування з боку влади (1861). Рішуче виступав проти ідеології москвофільства і був речником польсько-української співпраці задля протистояння московській загрозі. В польсько-українських стосунках був навіть прихильником подвійної польсько-української ідентичности й наївно звертався до польських політиків про підтримку українського національного руху. В цьому плані характерним є його вірш написаний в ув’язненні українською мовою але латинськими літерами «Наша молитва» (1861):
Во ім’я Отця і Сина,
То наша молитва:
Яко Трійця, так єдина
Польща, Русь і Литва.
Працюючи в польських видання поступово перейшов на пропольські позиції, за що був відкинений українською громадою і зазнав жорсткої критики з боку Івана Франка, який відверто назвав його «перекинчиком», а з боку польської сторони так і не здобув визнання й пошани та як підсумувала газета «Діло» (1907): «Коли інші польські публіцисти доходили до маєтку і слави, (…) то Костецький свій ювілей 45-літньої праці для польської суспільности обходив в польськім шпиталі» (будинку для перестарілих). Помер бездітним вдівцем у Львові 1908.
Сумна доля і забуття цього направду неординарного чоловіка вкотре засвідчує справедливість давньої істини, що одночасно кільком панам служити неможливо.
