100 років тому:
18.08.1926 – у с. Витвиця на Івано-Франківщині народився Петро Січко – член Юнацтва ОУН (1942), закінчив Другу старшинську школу УПА-Захід «Олені» (1944), політвиховник куреня «Різуна». За підробленими документами вступив на філологічний факультет Львівського університету (1946), через небезпеку викриття перевівся до Чернівецького університету, організатор підпільної студентської «Організації борців за вільну Україну» (1946). Заарештований 1947 і засуджений на 25 років ув’язнення і 5 років заслання. На каторзі одружився і коли народився старший син батьки його сповили у вишиванку і благословили на боротьбу за Україну. Після дострокового звільнення, попри заборону повертатись в західні області України, оселився у м. Долина (1957). Заочно навчався у Львівському політехнічному інституті (1959-1963), проте за відмову співпрацювати з КҐБ до захисту диплому не допущений. Сина Василя не прийняли до Львівського університету, а коли він поступив до Київського університету, то з другого курсу відрахували. Тоді Василь відмовився від радянського громадянства, за що його намагались засадити до психіатричної лікарні. Тоді батько звернувся до ООН з клопотанням про еміграцію з сім’єю. 1978 разом з сином Василем вступили до Української гельсінської Групи, провадили активну правозахисну діяльність. Зокрема протестував проти закриття церкви у Рожнятові, суду над В. Стрільцівим, подав заяву про геноцид української нації, зрікся радянського громадянства, на громадській панахиді за В. Івасюком (10.06.1979) з сином звинуватили владу у вбивстві композитора. 27.06 заарештовані і засуджені – батько на 3 роки таборів суворого режиму, син на 3 роки таборів посиленого режиму. На суді відверто ігнорували всі дії, не давали показів, відмовились від останнього слова, не вставали, перекидаючись глумливими фразами: «Сидимо, сину?» – «Сидимо, тату», а коли їх насилу піднімали: «Висимо, сину?» – «Висимо, тату». 1980 з механіко-математичного факультету відрахований молодший син Володимир, бо «радянській владі невигідно вчити ворога» і за відмову служити в армії ув’язнений на 3 роки. Дружині з 33 поїздок тільки декілька разів дозволили побачитись з чоловіком та синами. 1982 батько, а 1983 син Василь засуджені на чергові 3 роки ув’язнення. Після звільнення в часи «перестройки» з сином Василем 1.11.1988 створили Український Християнсько-Демократичний Фронт (УХДФ, з квітня 1990 УХДП) – перша політична партія в Україні державницького спрямування. 17.11.1997 у США за нез’ясованих обставин загинув син Василь. 2004 Папа Іван Павло ІІ нагородив орденом св. Григорія Великого. Помер у Ризі, перебуваючи в гостях у дочки, 2010. Похований на Личаківському цвинтарі.
