«Переможцю дістаються трофеї»
Це доволі войовнича, зверхня і — хочеться вірити — анахронічна заява, особливо як для світового лідера у XXI столітті. Вона аж ніяк не відображає принципів чи мети діяльності Організації Об’єднаних Націй. Подібні висловлювання могли б прозвучати на з’їздах нацистської партії Гітлера, фашистів Муссоліні, комуністів Сталіна чи Мао, або ж сьогодні — партії «Єдина Росія» Путіна.
І все ж, саме це заявив президент США Дональд Дж. Трамп із трибуни під час відкриття 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 22 вересня 2026 року. Його промова рясніла брехнею, напівправдою та бравадою вбивці. Трамп має намір «знищити» Ісламську Республіку Іран. Окрім самовихваляння, він розсипався в похвалах на адресу своєї дружини Меланії — жінки, далекої від політики, — за нібито порятунок викрадених українських і російських дітей (хоча ніхто не може пояснити, звідки саме викрали російських дітей). Гуманітарна діяльність Меланії — це лише піар-хід, покликаний врятувати її публічний імідж. Він також схвально відгукнувся про постійного представника США Майкла Волца — вочевидь, за те, що той в ООН частіше ставав на бік Росії, ніж України, — та про держсекретаря Марко Рубіо, якому доручили вирішувати проблему Куби (яку Трамп назвав «державою, що зазнала краху», і пообіцяв їй загибель, хоч і не повне знищення).
На окремій пресконференції Рубіо — цей посіпака Трампа — намагався виправдати слова свого шефа про знищення. Він зобразив іранський режим як втілення зла, що здійснює вторгнення до інших суверенних країн руками терористів. Це мало слугувати виправданням дій Америки. Проте одне зло не виправдовує іншого. Жорстокість Ірану всередині країни та його терористична діяльність за кордоном не дають підстав для вторгнення США до суверенних держав, як-от Венесуела чи Іран, і розкрадання їхніх ресурсів. У менших масштабах це також не виправдовує дій Служби імміграційного та митного контролю США, яка вбиває американських громадян і заарештовує інших без дотримання належних правових процедур. Рубіо — відомий брехун, але, звісно, він не є тим втіленням зла, яким є його бос. Утім, жага влади — а можливо, й грошей (як у його начальника, що потроїв свої статки за час перебування в Білому домі) — змінює людину.
Відверто кажучи, кожен, хто спостерігав за цим видовищем, мусив відчувати сум, адже Сполучені Штати свого часу були головними ініціаторами створення ООН — вісімдесят один рік тому. Крім того, промова Трампа відкинула міжнародне право на півтора століття назад.
Трамп навіть розкритикував ЮНЕСКО та екологічні ініціативи. Він закликав до відставки суддів Міжнародного кримінального суду (МКС) — вочевидь, не лише заради захисту своїх приятелів Беньяміна Нетаньягу та Володимира Путіна, на яких МКС видав ордери на арешт. По суті, він закликав до ліквідації МКС, перш ніж той встигне видати ордер на його власний арешт.
Напади на суверенні держави, крадіжка венесуельської нафти та вбивства іранських школярів — усе це злочини, незалежно від того, чи ратифікували Сполучені Штати Статут МКС. Проте найбільший злочин Трампа полягає в змові з іншими лідерами-ізгоями з метою знищення фундаментальних інститутів міжнародного права. Якщо й існували сумніви щодо того, чи перетворилася Америка на державу-ізгоя, Трамп розвіяв їх своїм ганебним виступом.
У самій Америці рівень схвалення зовнішньої політики Трампа становить 29%, тоді як 71% американських виборців відверто не схвалюють його курс на міжнародній арені. Частка тих, хто не визначився, не наводиться. Хоч би яку нісенітницю він верз, навіть пересічний американець, якого мало що хвилює, окрім власного гаманця, не схвалює дій Трампа. І все ж таки у нього залишаються підлабузники серед республіканців.
12 жовтня 1960 року радянський лідер Микита Хрущов грюкав черевиком по трибуні Генеральної Асамблеї ООН, вигукуючи: «Ми вас поховаємо!». Тоді ніхто й уявити не міг, що подібну витівку в ООН може вчинити американський лідер. Проте у 2026 році й Америка, й увесь цивілізований світ мали б передбачити такий розвиток подій.
Дональд Дж. Трамп — відверто неврівноважена людина. Він неодноразово заявляв, що єдиним чинником, який на нього впливає, є його власна мораль. На жаль, це не слугує ані запобіжником, ані механізмом стримування. Насправді це взагалі не має нічого спільного з мораллю. Конституція США, американські закони, міжнародні норми та угоди для нього не мають жодного значення. Панують закон джунглів і принцип виживання найсильнішого. Він — засуджений американський злочинець. Він явно йде на дно, тягнучи за собою на міжнародній арені й Америку, і всі її попередні здобутки.
Знадобляться десятиліття, щоб відновити довіру світу до Америки. Я переконаний: хоч би якими наївними чи недостатньо поінформованими вони були, американці — це загалом хороші люди. Я молюся, щоб світова спільнота усвідомила недугу, що вразила Америку, і поставилася до неї з розумінням та співчуттям, не піддаючись, однак, цьому згубному відхиленню.
23 вересня 2026 року
Аскольд Лозинський
