60 років тому:
2.05.1962 – у Львові помер Микола Землинський, священник УГКЦ (1927), Яричівський декан, ісповідник віри. Справжнє прізвище – Щурів, яке змінив на Землинський, мотивуючи тим, що хоче працювати для рідної землі. У віці 17 років стрілець УГА. Закінчив Львівську духовну семінарію (1926), одружився із Софією Ганас, донькою священника с. Печенія на Львівщині; в шлюбі народилося 9 дітей. Душпастирював у с. Старий Яричів. Ініціатор діяльности на парафії численних релігійних та суспільно-культурних спільнот: Апостольство молитви, Братство доброї смерти, Сільський господар, Маслосоюз, читальня Просвіти та ін. Посол до Галицького сейму, крилошанин і Яричівський декан (1936), організатор порятунку селян від вивозу в Німеччину та єврейських родин від знищення гітлерівцями. З приходом більшовиків відмовився емігрувати на Захід. Силоміць доставлений на псевдособор з ліквідації УГКЦ (1946), на якому не приймав участі в голосуванні, проте на такі «дрібниці» диригенти від спецслужб уваги не звертали. В часі богослужб принципово не згадував московську ієрархію, заарештований 1950 і засуджений на 25 років ув’язнення в Мордовських таборах суворого режиму. Звільнений за амністією 1956, повернувся до родини до Львова, відмовився перейти в московське православ’я й активно священнодіяв у підпіллі. Перебував під негласним наглядом КДБ. Похований на Личаківському цвинтарі. До школи № 8, де навчалася донька Марта зателефонували з КДБ і наказали прослідкувати, щоби від учнів не було вінка та щоби нікого з класу не було на похороні. Чин похорону, усвідомлюючи, що все буде відбуватися під наглядом КДБ, відправив священник підпільної УГКЦ о. Ярослав Тихий. Народився у с. Лагодів, нині Перемишлянського району Львівської области 1900.
