210 років тому:
13(1).06.1812 – у м. Ярославль в Московії народився Ізмаїл Срезневський, філолог, славіст, фольклорист, етнограф, палеограф, письменник, історик давньої української літератури. Навчався на етико-політичному відділенні філософського факультету Харківського університету (1826-1829). Один з натхненників харківського гуртка поетів-романтиків, разом з Іваном Розковшенком видавав «Украинский альманах» (1831; через брак коштів надруковано тільки одне видання) та «Украинскій Сборникъ» (1838-1841). Під впливом П. Гулака-Артемовського захопився вивченням слов’янської старовини та українською етнографією. Щоліта вирушав у фольклорно-етнографічні експедиції, розпитував старих козаків-запорожців, наслідком чого побачила світ серія книг «Запорізька старовина». Українську мову вважав окремою слов’янською мовою та однією з найбагатших слов’янських мов. Проте наприкінці життя розглядав її разом з білоруською та московитською як діалекти спільної давньоруської мови. У 1839-1842 для підготовки до професорського звання із славістики відвідав Болгарію, Чехію, Словаччину, Моравію, Крайну, Сербію, Чорногорію, Хорватію, Далмацію, Галичину. Після повернення перший професор-славіст і завідувач кафедри славістики Харківського університету, після захисту докторської дисертації (1846) перший доктор слов’янської філології в Московитській імперії. У 1847 переїхав в Московію. Професор і завідувач кафедри славістики Петербурзького університету, академік Петербурзької АН (1851), засновник петербурзької школи славістів. Одружений з Катериною Тюріною, в шлюбі народилося 8 дітей. Помер у Петербурзі 1880.
