170 років тому:
27.08.1856 – у с. Нагуєвичі на Львівщині народився Іван Франко – особистість планетарного виміру, що вийшла поза вузькі рамки національного буття і належить загальнолюдській цивілізації, залишаючись при цьому впродовж усього життя вірним сином української нації. Помер у Львові 28.05.1916.
“Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить”.
В цих двох невеликих рядках чи не найкраще виражено життєве кредо Каменяра. “Нам пора для України жить”, – наскільки простою є ця істина, але як важко треба було працювати, щоби народ врешті усвідомив її. “Більше поту, менше крови”, – це ще один визначальний принцип, якого Франко дотримувався впродовж усього свого життя. Його працездатність воістину була титанічною. За радянських часів побачило світ 50-томне видання творів Франка; на сьогодні дослідники його творчості готові дати до друку додатково ще з 50 томів. Спадщина Каменяра складає за різними оцінками від 4000 до 6000 наукових, літературних та публіцистичних творів.
Вражаючою є також широта його поглядів та зацікавлень. Він зумів не просто осягнути величезну кількість різноманітних галузей людських знань, але й, досліджуючи та творячи за цими напрямками, піднестись до небачених висот, що принесли йому світову славу, а Україні – належне визнання поміж народами. Він став визначним вченим, поетом, прозаїком, драматургом, публіцистом, літератором, критиком, перекладачем, істориком, етнографом, мовознавцем, видавцем, філософом, економістом, соціологом, політиком, громадським діячем. Він творив, не знаючи втоми.
Іван Франко – багатогранна особистість планетарного виміру. Син сільського коваля завдяки своїй наполегливості та працьовитости досягав найбільших вершин у кожній справі, за яку б не брався. В поезії він був найвизначнішим майстром післяшевченківської доби. Його поетичний доробок є надзвичайно багатоманітним. У драматургії та прозі він проявив себе як тонкий психолог, суспільний аналітик, будитель та просвітитель галицького селянства і робітників. У жанрі дитячої літератури він до сьогодні залишається неперевершеним майстром. А поза тим Франко був не менш талановитим і знаним перекладачем (вільно писав трьома і перекладав з чотирнадцяти мов), мовознавцем, фольклористом, етнографом. Його мовознавчі здобутки принесли почесний докторат Харківського університету та членство у багатьох слов’янських наукових товариствах.
Усе життя Івана Франка було підпорядковано ідеї державної самостійности та соборности українських земель від Дону до Сяну, від Кавказу до Карпат; задля цієї ідеї він невтомно працював і творив до останнього подиху.
