60 років тому:
17.09.1966 – у Празі (Чехо-Словаччина) помер Юрій Перевузник – правознавець, громадсько-політичний діяч, міністр внутрішніх справ Карпатської України.
У 1909 році померла мати, а 1912 року батько виїхав на заробітки до США. Тож Юрій до 1920 року мешкав та навчався в дитячому інтернаті при Ужгородській гімназії. Закінчив юридичний факультет Карлового університету в Празі (1925). Після служби у чехо-словацькій армії (1925–1926) працював практикантом та засідателем суду в Ужгороді, а згодом суддею в різних судових установах Закарпаття (Кошице, Мукачево, Волове, Хуст).
У студентські роки поділяв русофільські погляди, був секретарем гуртка «карпаторусских» студентів «Возрождение» (1920–1921), відповідальним редактором газети «Русская Земля». Однак у 1924 році на знак протесту проти мадяронських поглядів інших членів правління вийшов з гуртка. У другій половині 1920-х років перейшов на проукраїнські позиції. Член правління товариства «Просвіта» (1929–1939) та голова його філії у Мукачеві (1932–1935). Член Республіканської землеробської (аграрної) партії у Підкарпатській Русі – крайової організації Чехо-Словацької аграрної партії; від 1934 року – один із організаторів та керівників її українського крила. Член правління спортивного клубу «Русь», спортивно-туристичного товариства «Табор», Благодійного фонду імени князя Федора Коріатовича (усі – 1937-1938).
Голова Товариства боротьби з комунізмом (лютий 1939). У березні 1939 року (в літературі – 8 березня, відповідно до кримінальної справи – 11 березня) очолив політичну організацію закарпатських українців – Українське Національне Об’єднання. 9–15 березня 1939 року очолював Міністерство внутрішніх справ автономного уряду Підкарпатської Русі, а після проголошення незалежности Карпатської України 15 березня став міністром внутрішніх справ її уряду. Після окупації Карпатської України угорськими військами разом з іншими діячами Карпатської України через Румунію та Югославію емігрував до Праги. Працював суддею окружного цивільного суду. Після окупації Праги радянськими військами у травні 1945 році заарештований військовою контррозвідкою і разом із А. Волошиним, М. Долинаєм та С. Клочураком вивезений до Москви. 26 грудня 1945 року засуджений до 8 років позбавлення волі; покарання відбував у таборах ГУЛАГу у Воркуті (1945–1946) та В’ятські (1946–1953). Через кілька років після звільнення отримав дозвіл повернутися до Праги. Народився у с. Середнє на Закарпатті 1900.
