Пляма, якою є Америка Трампа
У фізиці кожна дія викликає протидію. Я не певен, що це означає в
політиці, але розумію: зрештою все сягає критичної межі.
Непередбачувані й деструктивні дії Америки протягом останніх шести з
десяти років призвели до негативних наслідків у всьому світі, зокрема
й до масштабних конфліктів.
Не хочу хвалитися, але я скептично поставився до так званого закону
Грема про санкції проти Росії. Це була, м’яко кажучи, безглузда затія.
Запровадження санкцій проти Росії не входить до планів цього клоуна в
Білому домі. За часів Трампа Америка прагне не запроваджувати, а
скасовувати санкції щодо найнебезпечнішого агресора у світі,
намагаючись знайти для цього будь-які приводи. Звільнення російських
політв’язнів — хоч би що це означало — стало нещодавньою пропозицією в
межах принципу «послуга за послугу». Звільнення політв’язнів (навіть
російських) може бути благородною справою, але зі стратегічного
погляду скасування санкцій — це не просто гра із сумою нуль. Як
завжди, Трамп сам не розумів і не пояснив чітко, що саме мав на увазі.
Відверто кажучи, попри розмаїття думок експертів, ніхто достеменно не
знає реального стану економіки Росії. А що важливіше — як це впливає
на російську агресію? Населення звикло до бідності. Існує думка, що
пересічному москалеві потрібні лише горілка та ковбаса. Потрібна
тверезіша оцінка, що спирається на історичне розуміння російського
духу та схильності до жорстокості. Найкраще це пояснив нещодавно сам
Путін, закликавши своїх солдатів ігнорувати будь-які міжнародні
правила ведення війни.
Росії не існувало до XVIII століття, доки цар Петро не вирішив
перетворити Москву на імперію. Він навіть украв цю назву в нещодавно
окупованої на той час Київської Русі. Він вирішив стати
царем-імператором, стратегічно й по суті захопивши найважливішу
частину своєї імперії — землі Київської Русі, відомі як Україна. Для
такої інтелектуально примітивної та самозакоханої людини, як Трамп,
знання історії не має жодного значення.
Тим часом сьогодні Україна розробила власну балістичну ракету — хоч і
з відносно невеликою дальністю польоту (150 миль) — і продовжує
працювати над ракетою більшої дальності, здатною сягнути Москви.
Українські безпілотники — наземні, повітряні та морські — викликають
заздрість у всьому світі. Сама Україна викликає захоплення своїм
інтелектуальним і науковим потенціалом та невтомністю.
Однак її географічне розташування — попри родючі чорноземи — є її прокляттям.
Зрештою, інновації України можуть дати лише короткострокову перевагу
чи перепочинок. Я не вірю, що дипломатія з Москвою є довгостроковим
вирішенням проблеми. Дипломатія діє тоді, коли сторони діють
добросовісно. Москва ніколи не буде добросовісним партнером. Її
рушійна сила, її культура і, так, її народ — за дуже невеликими
винятками — є втіленням зла.
Хороші люди, на жаль, не здатні осягнути сутність зла, доки не
зіткнуться з ним віч-на-віч. Українці, литовці, латвійці, естонці й
навіть поляки роками стикаються з російською жорстокістю та злом. У
складі Російської Федерації є корінні народи, які також мають свою
історію. Суть у тому, що у 2026 році ми опинилися перед складною
міжнародною проблемою, яку самі ж і створили — просто тому, що не
змогли розпізнати зло або ж стали колаборантами.
За останні кілька років ми зробили значні кроки назад у сфері
міжнародного права. Організація Об’єднаних Націй і Сполучені Штати
змінили свій курс. Більша провина лежить не стільки на ООН, скільки на
США, адже ООН — це лише сукупність її складових частин. Однією з
головних таких частин була Америка. Занепад ООН зумовлений не лише
некомпетентним керівництвом Генерального секретаря Антоніу Гутерреша,
а й тим, що Америка фактично відвернулася від цієї організації.
Гутерреш піде з посади до кінця року, а от Трамп, на жаль,
найімовірніше, залишиться. Нам залишається лише молитися.
Американське лідерство відсутнє не лише в ООН, а й на більшості
міжнародних майданчиків, зокрема в НАТО. Промова Трампа на відкритті
81-ї сесії Генеральної Асамблеї фактично стала некрологом для
міжнародних інституцій. І Майкл Волц (посол США в ООН), і Метью
Вітакер (посол США в НАТО) — це примітивні блазні, що викликають хіба
що сміх. Вітакер — це безжальний злий блазень. На жаль, їхні
призначення характеризують як «головного блазня», що їх обрав, так і
сенаторів-республіканців — теж блазнів, — які затвердили ці
кандидатури. Запланований саміт G20 приречений на провал, але Трамп
усе одно отримає свою вигоду – гроші. Сьогодні корупція на найвижчому
рівні в США.
Називати їх блазнями — це ще надто м’яко, якщо тільки не додати
прикметник «злий». Так, сьогоднішньою Америкою керують переважно злі
блазні. Цей період увійде в історію — як американську, так і світову —
як ганебна пляма. Це вже має наслідки для всього світу. Цьому треба
покласти край, доки ситуація не стала незворотною.
3 жовтня 2026 року
Аскольд Лозинський
