90 років тому:
14.09.1936 – у с. Молодятин на Івано-Франківщині помер Костянтин Балицький (літ. псевдонім Кость Мірків) – священник УГКЦ (1907), письменник, громадсько-культурний діяч. Дружина Емілія походила з роду Шухевичів. Навчався у Краківській (1902) та Львівській семінаріях (1904), теологічному факультеті Празького університету. 1909-1918 душпастирював у Чернівцях, де заприятелював з Ольгою Кобилянською і в роки війни духовно та матеріально підтримував письменницю. По смерті тестя (1918) переїхав на його парафію до с. Молодятин в Галичині. Двічі (1928 і 1932) О. Кобилянська приїздила до родини Балицьких з Чернівців до Молодятина, тобто з тодішніх Румунії до Польщі. Тут також подовгу гостювали В. Стефаник, Г. Хоткевич, О. Кисилівська, приїздив І. Франко з дружиною Ольгою. Отець Костянтин став прообразом о. Захарія в останньому великому творі-заповіті О. Кобилянської про духовні основи української нації – «Апостол черні», над яким письменниця працювала з 1924 по 1936. За комуністичних часів цей твір був проголошений «клерикальним» та «націоналістичним» і заборонений. Народився у с. Спас на Івано-Франківщині в священичій сім’ї 1880.
З опису побуту родини о. К. Балицького у с. Молодятин: «Будинок священника в Молодятині був не лише житлом для сім’ї, а й осередком освіти, культури, захистом для покривджених. Отець Балицький з дружиною опікувалися сиротами, вінували дівчат, що прислуговували на пробозтві, пильнували, аби в селі не поширювалося пияцтво. Авторитет священника був безперечним, і нікому в сільській громаді не хотілося, щоб отець присоромив після Служби Божої, залишивши для особистої розмови. (…) Пані Емілія уміло вела домашню господарку, де і найбідніша служниця ходила у чистій сорочці і де сільські дівчата вчилися і доброї поведінки, і гарних манер, де діти росли у щирій і відкритій атмосфері, сповненій поваги до старших і любові до батьків. Чистота і лад панували всюди. (…) Отець Балицький розумів роль школи та просвітництва. На це ніколи не шкодував ні часу, ані коштів. Помагав власними коштами в будівництві нової школи, заохочував здібну молодь до театрального гуртка, церковно-читацького хору, організував товариство і дбав про спорудження нової читальні «Просвіти», Народного дому, сприяв розвою села.».
