40 років тому:
17.06.1986 – у Мельбурні (Австралія) після термінової операції помер Іван Франциск Бовден (Бовденко) – ЧНІ, священник УГКЦ, архимандрит.
Батько і мати були ірландського походження, тож сина виховали в дусі ірландського патріотизму. Іван після закінчення середньої школи в Мельбурні вступив до монастиря оо. Редемптористів. Богословську освіту здобув у Баллараті (1939–1946); вічні обіти склав у 1939 році. Рукоположений на священника 12 березня 1945 року (в окремих джерелах – 1944); був місіонарем, учителем у середній школі (1948-1953), виховником новиків чину Редемптористів.
У 1953 році під впливом о. Миколи Коп’яківського захопився українством і почав інтенсивно вивчати українську мову, культуру та обрядовість. Отець Іван настільки перейнявся українськими справами, що згодом постійно говорив: «Ми українці; наш український нарід». Уже у липні 1957 року відслужив першу Божественну Літургію в українському обряді. Учасник другого з’їзду українських священників (1957).
У 1958 році під час візитації митрополита Максима Германюка з Канади разом з о. Іваном Прашком та о. Миколою Коп’яківським став одним із ініціяторів створення Апостольського екзархату УКЦ (нині УГКЦ) в Австралії. Цього ж року став канцлером Апостольського екзарха. У місійній та душпастирській праці не знав утоми, радо відвідував українські родини у найвіддаленіших куточках штату Вікторія. Допомагав також українцям емігрувати до Австралії.
Парафіяни говорили про нього як про рідного: «наш отець Іван» або лагідно, на український манір, називали «отець Бовденко». За ревну працю для українського народу Патріарх Мирослав Іван Любачівський у квітні 1986 року іменував його архимандритом. Народився у м. Дональд в Австралії 1916.
З прощального слова о. Івана Шевціва на похороні о. Івана Бовдена: «Він вивчає українське письмо і мову, щоб розуміти українську душу. Хіба це не геройство?! Хіба це не визов і не приклад українській молоді усіх поколінь на чужині й в Батьківщині, яка соромиться своєї рідної мови; хіба це не виклик, не сором для тих українських батьків, які занедбали навчити своїх же дітей української мови?!».
