110 років тому:
4.07.1912 (в літературі також 4.06.1912) – у Львові помер Едгар Ковач, архітектор, живописець, мистецтвознавець, автор концепції нового стилю в архітектурі та ужитковому мистецтві під назвою «Спосіб закопанський». У 1859-1866 навчався в реальній школі та гімназії у Чернівцях й одночасно, всупереч волі батька вивчав живопис і рисунок у професора Міхала Альфреда Ґодлевського. На 1867/1868 навчальний рік батько відправив на навчання до Львівської технічної академії (від 1877 Львівська політехніка), а відтак на 1868/1870 – до Цісарсько-королівського політехнічного інституту у Відні. 1869 таємно від батька вступив до Віденської академії образотворчих мистецтв, через що батько перестав його фінансово утримувати. Тоді юнаку допоміг родич художник Станіслав Кшиштофович. Врешті замирившись з батьком закінчив Федеральну вищу технічну школу у Цюриху (1870-1872). Працював асистентом в архітектурно-проєктному ательє та викладав рисунок у школі будівельних ремесел у Відні (1872-1895). Нагороджений золотим службовим хрестом з короною (1895). Викладач (1895) і директор (1896-1900) Школи дерев’яного промислу в м. Закопане (нині Польща), де опрацював власний «спосіб закопанський», що на відміну від вже поширеного тоді «закопанського стилю» копіювання (відтворення) народних мотивів базувався на переосмисленні та творчому використанні народного будівельного мистецтва гуралів Татр і гуцулів Східних Карпат. Запропонований спосіб закопанський викликав живу та неоднозначну дискусію в мистецьких колах Галичини. На основі цього «способу» розробив проєкт «Павільйону Галичини» (40 квадратних метрів) в рамках презентації Австро-Угорщини на Всесвітній виставці у Парижі (1900). Павільйон виготовлений згідно проєкту Ковача отримав золоту медаль у номінації «меблі», срібні медалі у номінаціях «декорування інтер’єрів громадських і житлових споруд» і «свічники» (нині доля павільйону невідома), срібною медаллю відзначено також автора. Проте на батьківщині крім схвалень проєкт також зазнав жорсткої критики. Професор (з 1901), декан факультету архітектури (1904-1906) та ректор (1906-1907) Львівської політехніки. Проєктував фасади та інтер’єри будинків і храмів, вівтарі, настінні розписи, меблі, кераміку та ужиткові речі, розробляв орнаменти, писав олійні полотна та акварельні твори, ікони. Похований на Личаківському цвинтарі. Народився у с. Карапчів на Буковині в угорській шляхетській сім’ї 1849.
