80 років тому:
21.05.1942 – у таборі ГУЛАГу в Саратовській области в Московії помер Дмитро Дяченко, архітектор, один із засновників стилю українського необароко. Походив із багатодітної сім’ї шевця, що переїхав на Дон із с. Патлаївка на Полтавщині. Закінчив Таганрозьке технічне училище (1907), Академію художеств та архітектурне відділення Інституту цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі (1915), керівник української студентської «Громади» у північній столиці (з 1909). Працював земським інженером на Полтавщині, відтак на Київщині. Голова Товариства українських архітекторів (1918-1919), співзасновник і ректор Українського архітектурного інституту в Києві (1918-1922), звільнений з ректорства за «неблагонадійність». Професор Української сільськогосподарської академії (1925-1930), Київського художнього інституту (1932-1937). Від початку 1930-х жорстко критикований за український націоналізм (використання історичного спадку козацького бароко) в творчости, у 1931 навіть був заарештований ДПУ за «участь у контрреволюційній націоналістичній діяльности». Архітектора випустили на волю, проте він змушений був відмовитися від попередніх напрацювань і проєктувати виключно у стилі класицизму. 1935 навіть обраний членом-кореспондентом Академії архітектури СРСР. Щоби уникнути арешту 1937 з родиною переїхав до Москви. Заарештований 1.07.1941 спецгрупою НКВС СРСР за той же «націоналізм» і засуджений до 8 років концтаборів. Народився в українському Таганрозі, окупованому Московією 1887.
