Сьогодні, 18 серпня, виповнюється 170 років від дня народження Омеляна Поповича (1856-1930) – педагога, просвітника, публіциста, громадсько-політичного діяча, одного з провідних організаторів українського національного шкільництва на Буковині.
Майбутній просвітянин народився 18 серпня 1856 року в Дорна-Ватрі Кимполунзького повіту (нині Ватра-Дорней, Румунія) у родині священника. Освіту здобував у Чернівецькій учительській семінарії, після закінчення якої розпочав педагогічну працю. Спочатку працював учителем народної школи в Чернівцях, згодом обіймав адміністративні та інспекторські посади в системі освіти Буковини.
Особливе місце у діяльності Омеляна Поповича посідала українська мова в освіті. Він укладав для народних шкіл українські букварі, читанки, граматики, посібники та інші видання. Перший «Буквар», підготовлений ним та виданий у Відні в 1884 році, став переможцем конкурсу на кращий український буквар.Не менш значущою була громадсько-просвітницька діяльність Омеляна Поповича. Він був одним із активних діячів товариства «Руська бесіда», тривалий час очолював його, працював у «Руській школі», брав участь у діяльності інших українських культурно-освітніх товариств.
Омелян Попович також був пов’язаний із видавничою справою та періодикою: працював над газетою «Буковина», «Бібліотекою для молодіжи, селян і міщан» та календарями «Руської бесіди». Є автором численних біографічних статей про українських видатних діячів.
На початку ХХ століття професійний авторитет Омеляна Поповича зростав. У 1906 році він став першим крайовим інспектором українських народних шкіл і вчительських семінарій Буковини. У 1911-1918 роках був депутатом Буковинського сейму, де очолював українську курію, а від 1912 року входив до Буковинського крайового виділу. Таким чином, його діяльність вийшла далеко за межі педагогіки й охопила політичне представництво українського населення краю.1918 рік був особливим етапом у біографії Омеляна Поповича. Після розпаду Австро-Угорської імперії він став одним із провідників українського державницького руху на Буковині.
У 1920-х роках проживав у Львові, де був пов’язаний із товариством «Рідна школа», працював у сфері приватного шкільництва, займався питаннями дитячих садків, учительських семінарій, очолював шкільні секції та видавничу комісію. Писав статті з педагогіки, виховання та методики навчання, співпрацював із українською періодикою.
Останні роки свого життя він мешкав у своєї доньки Наталі в Заліщиках, де й знайшов спочинок 22 березня 1930 року.
Завдяки ідеям та наполегливій праці Омеляна Поповича стало можливим формування української школи на Буковині, а разом із нею – становлення модерної української національної свідомості в краї.
