Значення українського вторгнення в Росію
Російські Бєлгородська чи Курська регіони – це етнічно та історично українські землі. Зовсім недавно жителі прийняли український прапор із повідомленням: що завгодно, поки ми в безпеці. Україна має принайменше подію, хоч без коментара. Росія виявила певну стурбованість, але зі звичайною зухвалістю та погрозами. Сполучені Штати схвалили вторгнення в межах обмежень, накладених на озброєння з боку США.
Які є короткострокові та довгострокові наслідки? Чесно кажучи, хто знає. Будь-хто, хто припускає, що він/вона знає, — це просто гадання. Це другий чи третій із подібних нападів. Або
це продовжуватиметься, або Росія краще захищатиме свою територію. У будь-якому випадку повинен бути консенсус, що Росія не така сильна як себе представляє, чи світ уявляв.
Так, міф про Росію набагато більший за реальність. Це частково засновано зарозумілою поведінкою Росії на міжнародному рівні, а також через страх, що Росія є другою а може і першою у світі ядерною державою. Питання, яке повинно бути поставлене, чи це має значення. Будь-яка відповідь буде здогадкою. Чи Росія бажає ядерного Армагедону що прийде з початковим застосуванням?
У будь-якому випадку надійним висновком цього вторгнення повинно бути, можливим і єдиним вирішенням поточної війни є розпуск Російської імперії, залишивши по собі лише Російську державу з чітко окресленими кордонами. Щоб Росія не була глобальною загрозою, вона була б в оточенні багатьох народів у своїх державах і кордонах, які в минулому зазнали російську жорстокість і, отже, ці народи наклали би мандат на своїх урядів озброїтися до зубів проти будь-якої можливої московської помсти.
Realpolitik – реальна політика є цікавою тут, тому що ця концепція має цілком новий сенс. Все можливе. У лютому 24, 2022 року світова спільнота дала Україні щонайбільше тиждень, щоб вистояти від вторгнення Росії. Після цього тижня пройшло два з половиною роки. Росія досягла лише небагато нових територій. Завдяки ракетам і безпілотникам є сьогодні навіть дощ над Кримом.
Крім українського спротиву, є ряд інших явищ. НАТО розширилося і зміцнилося принаймні в тому сенсі, що принаймні вдвічі більше членів НАТО тепер витрачають понад 2% свого ВВП на військові потреби. Німеччина, традиційно дружня до Росії країна під керівництвом Ангели Меркель, хоч і не союзник, пережила немов прозріння з керівництвом, що складається з лівої коаліції соціал-демократів і зелених. Франція, традиційно, в кращому випадку часто самоізольована країна по натурі, поки не боляче інтересам Франції, є в авангарді опору агресії Росії, що сьогодні передбачає навіть військові чоботи на українській землі. Єдині два члени НАТО, які опираються повній підтримці України це по суті неактуальна Угорщина з божевільним на чолі, та рівнож не актуальна Словаччина, теж з божевільним. Подібно до Європейського Союзу, у НАТО будуть рухи позбавити прем’єр-міністра Орбана керуючих прав.
А також виник рух поневолених націй всередині самої Російської Федерації, тобто організаційні структури народів об’єднані для спроби розвалити Російську імперію: Ліга вільних націй,
Антиімперіалістичний блок народів, Американці проти російського імперіалізму та ін. До цих народів частково відносяться: башкири, буряти, татари, калмики, ерзяни, черкеси та ін. У своїх маніфестах ці нації більше не говорять про внутрішню автономію чи права у якісь федерації з росіянами. Вони говорять тільки про незалежність.
Це інший світ. Реальна політика, якою ми її знали, стала анахронізмом або набула нового значення. Шукати тривале дипломатичне вирішення відносин з Російською імперією – це найдальше від реалістичного вирішення поточної війни за здоровим глуздом. Усі імперії з часом падають, тому що люди взагалі, можливо, навіть росіяни, хочуть людських свобод. Утримання імперії – важкe діло, що вимагає жертви не лише від себе, а й від своїх близьких, включаючи жертву життям. Жертви війни дуже чисельні.
Найсильнішою зброєю на боці свободи є прозорість (цей термін називався «гласністю» у політиці радянської Росії Горбачова), і пішов далі при допомозі Інтернету, мобільних телефонів і т. д. Майже все можна сьогодні переглядати на екрані в усьому світі. Царю чи комісарю ніколи не доводилося звертати увагу на ці реалії. А російські президенти? Цей термін «президент» для росіян зовсім чужий. Він хіба думає, що він цар або комісар. Все піде по інакшому. Хіба сьогодні можуть бути царі чи комісарі чи імператори?
9 серпня 2024 р. Лозинський Аскольд
