Жахливо обурлива новина!

Завершився неймовірно важкий рік для України. Дякуємо Богові, що вдалося вистояти перед зовнішніми й внутрішніми ворогами, просимо Божої помочі на рік новий.
Однак вже перші дні року нового несуть нам прикрі вісті. Засмутило й обурило повідомлення, що в селі Басівка поблизу Львова в ніч з 1 на 2 січня було спалено музей-криївку Української Повстанської Армії. Це був унікальний музей на історично знаменному місці.

На цьому місці, посеред лісу, 16 серпня 1955 року відбувся бій між упівцями, членами підпільної типографії, та загоном МГБ. Керівник цієї групи підпільників Михайло Гнатів (“Скорий”) загинув у цьому бою, а поранених Степана Янкевича (“Крука”) і Володимиру Кулик (“Андрійку”) облавники захопили непритомними. Все ж Володимирі вдалося до того спалити всі документи.
Цю криївку знайшли в лісі у 1970-х роках. І вже не забували про неї, хоч солдатам наказали її розібрати. У 2014 році її відновили силами місцевих мешканців та влади. Сучасна криївка, що стала музеєм, була відбудована й облаштована за описом саме св.п. Володимири Кулик, якій пощастило вижити після всіх катувань і ув’язнення та втішатися здобуттям Україною Незалежності.
Навколо криївки проглядаються порослі лінії давньої оборони, бо ще в часи Першої світової та польсько-української воєн у тих околицях точилися бої.
А упівці в час національно-визвольних змагань створили тут підпільну типографію, в якій друкувалися інформаційно-патріотичні матеріали для підтримання українського духу в час перемоги на наших землях московсько-большевицьких окупантів. Протримались тут підпільники до 1955 року!

Відновлена криївка складалася з двох основних приміщень, між якими прокладено тунель завдовжки 30 м. Одна кімната була розрахована для проводу повстанців, в іншій вели документацію жінки-друкарки. У наш час тут зберігалися каганці, піч , друкарські машинки, різна зброя та побутові речі повстанців; також були відтворені дворівневі ліжка-нари. А в тунелі була розміщена міні-каплиця, одним з експонатів якої був “Молитовник українського народу” 1947 року підпільного видання.
Оцей музей наглядно показував, як жили й боролися в підпіллі українські повстанці, котрі все своє життя підпорядкували мрії про волю для України. Самовідданий, харизматичний опікун Музею-криївки Іван Попович натхненно проводив там численні екскурсії. Вся його постать, підтягнена, у формі УПА, із рушницею в руках та вогником в очах, мовби відтворювала той героїчний час. Дух українських підпільників мовби сходив із їхніх світлин, які шанобливо зберігалися в цьому підземному музеї посеред лісу.
А численні книги й документи, що там були представлені, підтверджували історичну достовірність подій визвольної боротьби українського народу. Це був чудовий, інформаційно й ідейно багатий підземний музей!

І ось тепер усе це знищено, пропало. Повідомляється, що згоріло все дотла, врятувати нічого не вдалося. На світлинах, зроблених на місці музею-криївки, бачимо провалля, встелене попелом.
Вражає, обурює, що на патріотичній Львівщині знаходяться такі темні, ворожі сили, які не лише дихають ненавистю до історії українського визвольного руху, а й безкарно нищать символи Українського Духу.
Знаменно, що відбувся цей злочин безпосередньо після того, як Україна гідно відзначила день народження Степана Бандери. Адже урочистості відбувалися не лише у Львові біля пам’ятника Славному Провідникові, а й по всій Україні, з особливо чисельною урочистою ходою в Києві.
І в цей же час по нашій землі ще топчуться такі виродки, що досі так люто ненавидять Степана Бандеру? Не можуть витримати, що Україна щораз урочистіше відзначає його день народження!?

Невже це може бути безкарним?! Хочеться сподіватися, що державні, правоохоронні органи зроблять справою своєї честі розслідувати цей злочин, покарати ворожу нечисть і дбати, щоб подібні явища були неможливими на нашій землі.

P.S. А поки що пропоную деякі світлини, зроблені в час відвідання криївки-музею членкинями Львівської Ліги Українських Жінок.