Заветам Ленина верны (назустріч 103 річниці Жовтневого перевороту)
Володимир Ульянов, помічник присяжного повіреного у 1891-1895 роках, вождь революції з 1917 року, виступаючи 27 травня 1921 року на Х Всеросійській конференції РКП (б), створив відомий нині афоризм (мовою оригіналу): «..нечто формально правильное, а по сути издевательство…».
В цьому афоризмі поєднані філософія (категорії форми та змісту), право та справедливість (правильне знущання). В наступному реченні філософ та юриста поступається місцем революціонеру: «Ви ж комуністи, чому ви не організуєте пастки цим панам бюрократам і потім не тягнете їх до народного суду та до тюрми..?».
Революціонером у нас раптом обернувся і ЗеПрезидент – юрист за освітою. Мовляв, не дамо зрадити ідеали Революції Гідності! Зрадників – до суду народного! Або, як сказано в проєкті закону «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства»: «виражаючи суверенну волю НАРОДУ, захищаючи НАРОДНЕ волевиявлення…», припинити повноваження всього складу Конституційного суду.
Дещо правильне за сутністю, але геть знущальне за правовою формою. А хіба не можна щось зробити як радить ленінський афоризм? Щось, що знищить цей так би мовити суд, але буде правильним з формально-юридичної точки зору? Спитайте у тих чотирьох суддів, які не підтримали рішення: їхні аргументи напевно що лежать в правовому полі. Невже мало у нас знаних юристів, які могли б познущатися так, що формально й не підкопаєшся? Спитайте у Європи врешті-решт!
У сенсі «правильного знущання» мені сподобалась ідея встановити зарплатню суддям на рівні мінімалки. Або взагалі за 1 грн. на рік. Нехай будуть як давньоримські республіканські магістрати. Почесно й патріотично.
