Зашморг ВПК на шиї ВВП
Сьогоднішній головний ворог України та й, зрештою, всього цивілізованого світу, Путін продовжує уявляти себе в ролі такого собі симбіозу радянського вождя – імператора. Мріяти та будувати «повітряні замки» (в даному випадку – імперії) не можна заборонити нікому, тим паче людині з вираженими ознаками психічного розладу. Проблема в тому, що ця людина – президент РФ, і пурхає він поміж хмарами хворої уяви, не випускаючи з руки валізку з «ядерною кнопкою». Однак є надія, що ці польоти довго не триватимуть.
Ігноруючи історію падіння СССР, Путін не тільки не намагається хоч якось пом’якшити внутрішні національно-релігійні конфлікти, він та його пропагандивний апарат продовжує вишукувати все нових та нових зовнішніх ворогів, забуваючи, що населення РФ – це не міфічні «расіянє», і не «американці», сконсолідовані в політичну націю якимись спільними ідеями та уявленнями. Це конгломерат етносів, які криво дивляться на жируючу Москву та репресивно-чиновницький апарат, однак поки що здебільшого мовчать або, максимум, скрегочуть зубами. В СССР хоч вигадували «інтернаціоналізм» і змогли протриматися сім десятків років, Путін процеси пришвидшує, граючись на національно-релігійних протиріччях. І забуваючи, що при цьому «ініціатору гри» можуть першому ж і зорганізувати довічну пенсію (в тому чи іншому місці перебування).
Путін метушиться, намагаючись відлучити громадян РФ від незалежної інформації з Інтернету, звісно, доля Каддафі його не приваблює. На закритому засіданні Радбезу Росії були прийняті рішення щодо підвищення інформаційної безпеки в російському сегменті інтернету. Після цьогоПутін заявив, що «певні держави намагаються використати своє домінуюче положення в глобальному інформаційному просторі для досягнення не лише економічних, а й військово-політичних цілей». Що ж, «глушилки» СССР не врятували, але ж це занадто складно для мізків полковника КҐБ.
Нова ідея Путіна – прискорення економіки. Щоб економіка стала конкурентоспроможною, президент зобов’язав чиновників виконати чотири завдання: дати підприємствам грошей під прийнятний відсоток, розвивати інфраструктуру, підготувати фахівців для реального сектора та розробити плани імпортозаміщення в сільському господарстві та промисловості. Тобто, перетворити РФ на таке собі економічно самодостатнє гетто, на кшталт «соціалістичного табору» ХХ століття. Ось тільки тепер в Москви немає НДР, Польщі, Угорщини, Румунії, Болгарії тощо. Та й екс-радянські республіки дивляться на Путіна лиш як на фактор, який потрібно враховувати, однак, судячи зі всього, вже не довго.
Чого варта ідея розширення БАМу і «Транссибу» задля того, щоб збільшити цінність Росії як транзитера. Мовляв, сьогодні тільки 1% контейнерних перевезень з Китаю до Європи йде по залізницях Росії, все інше морем. Сумнівно, щоб китайці перестали користуватися власним морським флотом, і почали платити за перевезення російською залізницею. Однак на розвиток залізниці, зрозуміло, будуть списані мільярди (як це відбулося і в СССР з БАМом).
Та не маразматична зовнішньополітична та економічна політика є найбільшою загрозою для путінського режиму. Його доб’є ніщо інше, як улюблене і виплекане ним військово-чекістське середовище, точніше, військово-промисловий комплекс. В Росії програма переозброєння, насамперед ракетно-ядерного, стала сьогодні найвищим пріоритетом. Путін призначив себе головою перетвореної Військово-промислової комісії (ВПК), а віце-прем’єра Рогозіна – своїм заступником. Відроджений ВПК повинен «в стислі терміни» забезпечити відразу і переозброєння, і повне «імпортозаміщення» всього закордонного. Рогозін виструнчився і заявив, що навіть якщо Франція не відправить до Росії замовлені десантні вертольотоносці типу «Містраль», їх побудуть не гірше, а навіть краще вже вітчизняні майстри. Мало того, Рогозін анонсував повне «імпортозаміщення» всього, включаючи військову мікроелектроніку, лише за кілька років, а також стовідсоткове прискорене ядерне стратегічне переозброєння до 2020 року замість раніше обіцяних 70 відсотків.
Спочатку про флот. Радянські авіаносці (авіаносні крейсери) будували в українському Миколаєві. В РФ немає ані досвіду, ані обладнання. Рогозін розповідає про досвід переробки авіаносця «Адмірал Горшков» в індійський авіаносець «Вікрамадитья» в Сєвєродвінську. Однак його корпус був за радянських часів зроблений в Миколаєві, переробка в «Вікрамадитью» зайняла 10 років, а сума розкрадених коштів досі невідома. Якщо в Росії почнуть майструвати вітчизняний «Містраль», то терміни і кошторис будуть перевищені багаторазово, як з «Горшковим», себто, астрономічно. Зрештою, що й потрібно для ВПК.
Далі – ракетно-ядерний «щит». В США після закінчення холодної війни його істотно скоротили, не прийняли на озброєння жодного нового типу міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) і залишили один тип наземних шахтних МБР і один тип морських МБР. В Росії – три основних типи морських МБР і п’ять – наземних. Це не рахуючи модифікацій. Йде прискорена розробка і підготовка до розгортання ще щонайменше п’яти типів нових МБР. Що цілком безглуздо, адже ракетно-ядерну зброю ніхто ніколи не планує реально використовувати, а функцію стратегічного стримування можна успішно виконувати багато меншим, ніж сьогодні, числом. Але витрати на розробку та виготовлення нових МБР – мрія російського ВПК.
Свого часу економіка СССР луснула, оскільки ВПК ганявся за вигаданою програмою «зоряних війн». Путін історії не вчив і не вчить, отож, для США завдання доволі легке – повторити проект Рейгана і ліквідувати противника його ж власною дурістю. При цьому, коли кремлівський режим почне тріщати через внутрішню економічну кризу, соціальні та національно-релігійні конфлікти (як от СССР), то Путіну вже не вдасться дременути на пенсію, як Горбачову. Він стане жертвою своєї, власноручно побудованої чекістської олігархії, яка знайде, кого принести в жертву, аби не стати самим об’єктом судових та позасудових розправ.
А тим часом. В удільному князівстві «Чечня», на яке перетворив Кадиров республіку Ічкерію, лише останній бойовий акт забрав в самому Грозному життя п’ятьох поліцейських (спочатку повідомляли про чотирьох загиблих, але згодом ще один путінський служака вже в лікарні позбавив світ від своєї присутності). Ще чотири поліцейські поранені. Намагалися затримати одного «підозрюваного» біля концертного залу, але той обрав, замість путінських катівень, добровільну смерть, прихопивши зі собою жменю псів режиму.
Окрім безпосереднього насичення Росії «вантажами 200», про що дбають тепер не тільки борці за свободу Кавказу, але й українські бійці, Путін терпить фіаско там, де сподівався на збереження (або посилення) своїх зовнішніх впливів. Для прикладу, в Латвії на виборах у сейм країни перемогла проросійська соціал-демократична партія «Згода» на чолі з мером Риги Нілом Ушаковим з результатом 23,13%. Про це голосно волали кремлівські пропагандисти. Однак урядова коаліція, очолювана нинішнім прем’єр-міністром Лаймдотою Страуюмою, може розраховувати на 62 % голосів виборців. Себто, на створення стабільної латиської більшості. При цьому, «Російський союз Латвії» зовсім «трішки» не дотягнув до прохідного бар’єру в 5%, його результат – 1,58%. Однією з головних тем нинішньої виборчої кампанії в Латвії стала агресивна політика Росії, її окупація Криму, збройне вторгнення на Схід України та загрози для безпеки в регіоні Центрально-Східної Європи, спричинені діями Кремля. Що ж, чверть виборців підтримала прокремлівські політичні сили. Це водночас і багато, а водночас – їх лише чверть. А при правильній національній політиці з кожним роком їх ставатиме все менше.
Не менш показові результати продемонстрували дострокові парламентські вибори в країні, відомій своїм пієтетом до Москви – Болгарії. Перемогу здобула консервативна партія колишнього прем’єр-міністра країни Бойко Борисова «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» (понад 33 %). На другому місці – правляча до виборів Болгарська соціалістична партія, що набрала більше 16 % голосів (і ставилася вкрай лояльно до Путіна). Далі партія «Рух за права і свободи», яка репрезентує інтереси мусульманського населення (понад 14 відсотків), представники якої уважно ставляться до повідомлень стосовно масових фактів переслідування кримських татар за етнічною та релігійною ознакою. Так що нічого особливо доброго очікувати від нового болгарського парламенту Путіну не варто. Та й з інших напрямків – теж. Що не означає, що кожен з нас не повинен вносити свій, хоч маленький, внесок у справу демонтування цього антилюдського режиму, який увібрав в себе все найгірше з московського царства та радянської імперії.
Юлій Хвещук
